ПОСТАНОВА 21
серпня 2024 року, cправа № 922/3024/21 (922/1994/23), Верховний
Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.-
головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121464611
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися 04.10.2002, а шлюб було
розірвано 06.07.2022 рішенням суду. Під час шлюбу ОСОБА_2 придбав значну
кількість нежитлових приміщень у м. Харкові, на що ОСОБА_1 дала свою
нотаріально засвідчену згоду. У 2007
році ОСОБА_2 уклав кредитний договір із "Укрексімбанком" на 2,7 млн
доларів США. Для забезпечення цього кредиту було укладено договір іпотеки,
предметом якої стали нежитлові приміщення, що були у спільній сумісній
власності подружжя. Того ж дня ОСОБА_1 стала поручителем за кредитом. Згодом,
за рішенням суду, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто солідарну заборгованість
за кредитом у розмірі понад 13 мільйонів гривень. У 2021 році Господарський суд
Харківської області відкрив провадження про неплатоспроможність ОСОБА_2, а
пізніше — і ОСОБА_1, обох визнано банкрутами. Арбітражні керуючі почали
реалізацію їхнього майна для погашення боргів.
В справі про неплатоспроможність ОСОБА_2, арбітражна керуюча подала
заяву про поділ спільного майна подружжя. Вона просила у порядку поділу
спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право особистої приватної
власності на майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_6,
яке було предметом іпотеки. Місцевий г/с рішенням від 14.12.2023, яке
залишене без змін апеляційним г/с (постанова від 05.04.2024, позов
задовольнив. Судові рішення обґрунтовані тим, що спірні нежитлові приміщення
були придбані відповідачем під час шлюбу, а отже, є спільною сумісною власністю
подружжя, і врахували технічну можливість поділу спільного майна. Верховний Суд судові рішення нижчих
судів скасував з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції,
вказавши на передчасність задоволення позову про поділ спільного майна
подружжя, яке перебуває в іпотеці, без повного встановлення всього майна, що є
спільною власністю. Суд зазначив часткове
вирішення питання про поділ лише частини майна подружжя не є ефективним
вирішенням спору та може призвести до повторних судових звернень, що також порушує
принцип процесуальної економії.
Короткі
висновки:
Ø вимоги
законодавства про банкрутство (неплатоспроможність) щодо формування
ліквідаційної маси та вирішення пов`язаних з цим питань (зокрема, виділення
частки боржника із спільного майна подружжя), так і положення цивільного
законодавства щодо поділу майна подружжя, що належить їм на праві спільної
сумісної власності, передбачають необхідність встановлювати обсяг
спільно нажитого майна.
Ø … при формуванні
ліквідаційної маси у процедурі погашення боргів подружжя, щодо яких відкриті
провадження у справах про їх неплатоспроможність, керуючим реструктуризацією
мають здійснюватися обґрунтовані та логічні дії з встановлення дійсного обсягу
всього майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, з
подальшим зверненням з відповідною вимогою до іншого із подружжя
щодо поділу всього спільного майна подружжя з метою формування ліквідаційної
маси та задоволення за її рахунок вимог кредиторів боржника - фізичної особи.
Позиція Верховного Суду
Ø Відповідно до п.п. 6 п.2 ст.114
КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи
зобов`язаний, зокрема, сформувати ліквідаційну масу.
Ø Частинами 1 - 5 ст.131 КУзПБ встановлено, що
майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника,
складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно
боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником
у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення
боргів боржника, крім майна, визначеного ч.6 і 7 цієї статті та ст.132
цього Кодексу.
Ø До складу ліквідаційної маси може бути включено майно,
що є часткою боржника у спільній власності.
Ø У такому разі відбувається виділення частки боржника
із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
Ø З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження
усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює
керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом
і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація
переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи
нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі,
відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
Ø За змістом викладених норм суд доходить висновку, що
арбітражний керуючий після ухвалення рішення про визнання банкрутом фізичної
особи з моменту призначення його керуючим реалізацією цього боржника має право
формувати ліквідаційну масу за рахунок, зокрема, належної боржнику, як одному
із подружжя, частки майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності
подружжя, а тому має для реалізації цього права заявляти відповідні вимоги до
іншого із подружжя щодо поділу спільного майна подружжя з метою формування
ліквідаційної маси та задоволення за її рахунок вимог кредиторів боржника -
фізичної особи.
Ø У справі, що розглядається, попередніми судовими
інстанції встановлено, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_6 було придбано
ОСОБА_2 коли він був у шлюбі із ОСОБА_1 , тобто це майно є спільною сумісною
власністю.
Ø За таких умов арбітражна керуюча Бідна О.І.
керуючись положеннями ч.5 ст.62 КУзПБ звернулась з
відповідним позовом про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання
права власності на майно, який був задоволений судами попередніх інстанцій.
Ø …, розглядаючи касаційній скаргу АТ «Укрексімбанк» по
суті спору Верховний Суд зазначає наступне.
Ø Як уже зазначалося, згідно ст.113 КУзПБ,
провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи,
фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом
для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ø Згідно п.п.6 п.2 ст.114 КУзПБ арбітражний
керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний, зокрема,
сформувати ліквідаційну масу.
Ø Відповідно до ст.131 КУзПБ, майно боржника, що
підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну
масу.
Ø До складу ліквідаційної маси може бути включено майно,
що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається
виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими
цивільним законодавством.
Ø З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження
усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює
керуючий реалізацією від імені боржника.
Ø З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення
судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права
власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно
і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на
підставі заяви керуючого реалізацією.
Ø До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке
є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (квартира загальною площею не більше
60 кв.м. або житловою площею не більше 13,65 кв.м на кожного члена сім`ї
боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 кв.м) та не є
предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із
законодавством не може бути звернено стягнення.
Ø До складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що
перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального
страхування.
Ø Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов
та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
Ø Таким чином, у процедурі погашення боргів боржника
здійснюється формування ліквідаційної маси та вирішуються пов`язані з цим
питання, зокрема: визначається майно боржника, яке підлягає реалізації у
процедурі погашення боргів боржника; виділення частки боржника із спільного
майна у випадку включення до ліквідаційної маси майна, що є часткою боржника у
спільній власності; випадки невключення майна до ліквідаційної маси; порядок
задоволення вимог кредиторів, тощо (ст.130 - 133 КУзПБ).
Ø Частиною 1 ст.69 СК України визначено, що дружина
і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної
власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Ø Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке
перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них
незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після
його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і
за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток
подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Ø У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо
інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК
України).
Ø Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно
встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення
спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного
майна.
Ø Таким чином, вимоги законодавства про банкрутство
(неплатоспроможність) щодо формування ліквідаційної маси та вирішення
пов`язаних з цим питань (зокрема, виділення частки боржника із спільного майна
подружжя), так і положення цивільного законодавства щодо поділу майна подружжя,
що належить їм на праві спільної сумісної власності, передбачають
необхідність встановлювати обсяг спільно нажитого майна.
Ø Водночас, у справі, що переглядається, керуюча
реструктуризацією Худенко Н.Ю. арбітражна керуюча Бідна
О.І. звернулась з позовом у цій справі, просила у порядку поділу
спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право особистої приватної
власності на майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 .
Ø При цьому предметом поділу спільного майна подружжя
керуючою реструктуризацією визначено виключно майно, яке є предметом іпотеки
відповідно до Іпотечного договору № 6807Z225 від 28.09.2007, укладеного між ВАТ
"Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та
ОСОБА_2 (іпотекодавець) в якості забезпечення вимог іпотекодержателя до
іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007.
Ø Водночас, зі змісту позовної заяви не
вбачається вчинення позивачем дій щодо встановлення дійсного, реального обсягу
(а не лише іпотечного) спільно нажитого майна, подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,
які визнані банкрутами у відповідних справах про їх неплатоспроможність.
Ø Частиною 2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та
учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського
судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому
процесі.
Ø Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між
учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям,
які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту
порушеного права в інший спосіб.
Ø Колегія суддів зазначає, що завданням у процедурі
погашення боргів є дієвий і належний пошук майна банкрута. Відтак при
формуванні ліквідаційної маси у процедурі погашення боргів подружжя, щодо яких
відкриті провадження у справах про їх неплатоспроможність, керуючим
реструктуризацією мають здійснюватися обґрунтовані та логічні дії з
встановлення дійсного обсягу всього майна, що є об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя, з подальшим зверненням з відповідною
вимогою до іншого із подружжя щодо поділу всього спільного майна подружжя з
метою формування ліквідаційної маси та задоволення за її рахунок вимог
кредиторів боржника - фізичної особи.
Ø Розгляд вимоги в окремому позові лише вимоги про
виділення частки у спільній сумісній власності колишнього подружжя
виключно майна, яке є предметом іпотеки, без встановлення дійсного
обсягу всього майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,
невиправдано поставить позивача у становище необхідності повторного
звернення до суду з аналогічним позовом щодо іншого спільного майна подружжя.
Ø Крім того, такий підхід не враховує принципу
процесуальної економії, оскільки орієнтує керуючого реструктуризацією
боржника у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати
окреме провадження для розгляду їх вимог, які ґрунтуватимуться на обставинах,
встановлених після розгляду цього позову.
Ø Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та
захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно
ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що
обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору,
який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою
запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим
позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між
сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності
докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору
в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим
рішенням тощо (постанова ВП ВС від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Ø З огляду на викладене, Верховний Суд вважає
передчасними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову
керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражної керуючої Бідної О.І.
за вимогами про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності у
порядку поділу спільного майна подружжя виключно на майно, яке перебуває в
іпотеці скаржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар