ПОСТАНОВА 11.04.2024, Справа № 907/491/17,
ВС у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В. Г., суддів:
Білоуса В. В., Картере В. І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/118393343
У справі про банкрутство ФОП Минди Ю.В., провадження у якій було
відкрито 29.06.2017, а 14.08.2019 боржника визнано банкрутом, у 2021 році ГУ
ДПС подано до суду заяву з грошовими вимогами на загальну суму 7,0 млн. грн,
яка обґрунтована проведеною перевіркою боржника з питань своєчасності,
достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, сплати ЄСВ за
період з 01.01.2011 до 21.10.2019, за результатами якої складено акт та
прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2021 й рішення про
застосування штрафних санкцій. Місцевий г/с ухвалою від 01.03.2023,
яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 03.07.2023) визнав
грошові вимоги ГУ ДПС на загальну суму 2,2 млн. грн податкового боргу, з яких:
993 313,68 грн - вимоги першої черги; 1 156 982,82 грн - вимоги третьої черги;
70 034,78 - вимоги третьої черги та 4 540 грн судового збору - вимоги першої
черги. У задоволенні решти вимог кредитора - відмовлено. Визнаючи
грошові вимоги податкового органу до боржника з оплати податків та
зборів в загальній сумі 2,2 млн грн, суди виходили із моменту
встановлення трудових відносин між боржником та ОСОБА_1 (з 10.03.2011),
боржником та ОСОБА_2 (з 01.05.2013) та моменту припинення трудових відносин
25.05.2017 із значеними особами. Відмовляючи в частині нарахованих податковим
органом сум штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства,
суди керувалися тим, що в силу ч. 3 ст. 41 КУзПБ під час дії
мораторію не нараховується неустойка та інші фінансові санкції за невиконання
чи неналежне виконання боржником зобов`язань. Звертаючись із
касаційною скаргою, податковий орган не погоджувався із прийнятими судовими
рішеннями в частині відмови у визнанні грошових вимог, оскільки податкові
повідомлення-рішення від 25.02.2021 не оскаржувалися, отже податковий борг є
узгодженим. Верховний Суд судові рішення судів нижчих інстанцій
скасував в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС з направленням
справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. ВС
вказав, що погоджується із висновками
судів, що після відкриття справи про банкрутство та введення мораторію, штрафні
санкції, в т. ч. нараховані на підставі податкового законодавства, не
нараховується. Однак, судами не було надано оцінки нарахованим
податковим органом штрафним санкціям за порушення боржником як роботодавцем
вимог податкового законодавства за період до відкриття справи про банкрутство та
введення мораторію. Суди фактично лише констатували поширення на ці
вимоги дії мораторію, однак не дослідили ні підстави, ні період їх нарахування,
не надали оцінки поданому кредитором розрахунку в цій частині, акту перевірки,
податковим повідомленням-рішенням тощо.
Короткі висновки:
35.Визначення статусу вимог кредитора
(конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих
вимог.
38. …норми КУзПБ не
містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у
ліквідаційній процедурі.
53. …, для цілей розгляду грошових вимог
податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як
конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в
розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку,
що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК
України для подання податкової декларації за відповідним податком.
54. … існування та момент
виникнення грошового зобов`язання боржника перед податковим органом не
ставиться з залежність від податкового повідомлення-рішення та його
узгодженості/неузгодженості.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
33.За змістом статті 1 КУзПБ грошовим
зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах,
передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать
також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).
34.Кредитор
- юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений
відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення
погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень,
та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до
боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону
України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в
інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку
документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори
- кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна
боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли
до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не
забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами
до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст.
1 КУзПБ).
35.Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи
поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у
справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної,
так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом
порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання
її вимог. Відповідний висновок наведений ВС у постановах від 25.06.2020 у
справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у
справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у
справі № 904/5743/20.
36.Порядок
виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК
України, положеннями п.1.1. та 1.3 ст.1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює
відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає
вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх
адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки,
компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб
під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за
порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення
податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які
поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення
фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей
функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого
єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих
видів господарських операцій.
37.Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про
банкрутство КГС у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов
висновку про те, що з
огляду на положення ст.45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як
і інші конкурсні кредитори, повинен подати до г/с вимоги до боржника щодо
його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня
відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з
документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний
розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і
боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від
наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового
зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
38.Слід
також зазначити, що норми КУзПБ не містять заборони кредитору
заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні
правові висновки викладені у постанові ВС від 25.07.2023 у справі №
922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС
від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
39.ПК
України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей
податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це
сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або
на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль
за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову)
санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог
податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення
законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).
40.Пункт
14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку
платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до
відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в
порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума
коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в
установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок
податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим
призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом
та/або Митним кодексом України.
41.У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 ВП
ВС викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі
положень п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.56.18 ст.56, п.57.3 ст.57 та інших
положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове
зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування
податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу
податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому
органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а
також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але
заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не
вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що
зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про
визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про
банкрутство.
42.В
податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок
платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору
в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1.
ст. 36 ПК України).
43.Податковий
обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей
Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2.
ст. 37 ПК України).
44.Відповідно
до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник
податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому
податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи,
пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та
збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань
митної справи.
45.Податкова
декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що
подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у
випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені
законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового
зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги
операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним
законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку
нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу,
нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми
утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску
(п. 46.1. ст. 46 ПК України).
46.Пунктами
49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова
декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки
контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник
податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в
якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які
підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати
податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей
абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які
перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
47.Слід
зауважити, що пунктом 54.1 ПК України визначено, що крім випадків,
передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює
суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у
податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається
контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового
зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
48.Платник
податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що
настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим
Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим
Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
49.Разом
з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації
або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових
зобов`язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про
обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.
50.Положеннями
п.58.1 ст.58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає
(вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового
зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим
законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи,
розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу.
51.Зазначена
стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового
повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового
зобов`язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови ВП ВС від 15.12.2020
у справі № 904/1693/19).
52.У постанові ВС у складі судової палати для розгляду
справ про банкрутство КГС від 17.01.2024 у справі № 903/51/20, на розгляд якої було винесено питання
щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, який перебуває у
процедурі банкрутства та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових
зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та відповідно
кваліфікації таких вимог як конкурсних, поточних чи таких, що виникли в
процедурі ліквідації боржника та до закінчення перегляду якої було зупинено
провадження у цій справі наведено наступний висновок.
53.Так,
судова палата виснувала, що положеннями податкового законодавства
визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо
кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК
України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у
разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно
сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій
декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання
податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового
органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи
поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід
вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання
податкової декларації за відповідним податком.
54.Отже,
доводи скаржника про те, що якщо податкове повідомлення-рішення боржником не
оскаржувалося, податковий борг є узгодженим, а тому включенню до кредиторських
вимог підлягають всі вимоги зі сплати податків та зборів, а не їх частина, є
помилковими оскільки існування та момент виникнення грошового
зобов`язання боржника перед податковим органом не ставиться з залежність від
податкового повідомлення-рішення та його узгодженості/неузгодженості.
55.У
цій справі суди попередніх інстанцій, визнаючи грошові вимоги податкового
органу до боржника з оплати податків та зборів в загальній сумі 2
220 331,28 грн, виходили із моменту встановлення трудових відносин
між боржником та ОСОБА_1 (з 10.03.2011), боржником та ОСОБА_2 (з 01.05.2013) та
моменту припинення трудових відносин 25.05.2017 із значеними особами. І в цій
частині судові рішення не оскаржуються.
56.Відмовляючи
в частині нарахованих податковим органом сум штрафних санкцій та пені за
порушення податкового законодавства, суди керувалися тим, що в силу ч. 3 ст.
41 КУзПБ під час дії мораторію не нараховується неустойка та інші
фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання боржником зобов`язань.
57.Однак
Верховний Суд вважає передчасним такий висновок судів попередніх інстанцій з
огляду на таке.
58.Слід
зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
чинної на час порушення провадження у цій справі про банкрутство, мораторій на
задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових
зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань
щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня
введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться
одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про
що зазначається в ухвалі господарського суду.
59.Аналогічне
за змістом положення містить КУзПБ, відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 якого
мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником
грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань
щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня
введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться
одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що
зазначається в ухвалі господарського суду.
60.Як
вже зазначалося вище, 29.06.2017 ухвалою суду першої інстанції було порушено
провадження у цій справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення
вимог кредиторів.
61.Трудові
відносини між боржником та ОСОБА_1 , боржником та ОСОБА_2 виникли, як
встановлено судами, 10.03.2011 та 01.05.2013 відповідно. Періодом перевірки
податковим органом своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків і зборів, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування кредитором вказано 01.01.2011 - 21.10.2019.
62.Тобто
такий період перевірки охоплює період з початку трудових відносин, коли у
боржника як роботодавця був наявний обов`язок декларувати та сплачувати
відповідні податки та збори і до відкриття відносно боржника провадження у
справі про банкрутство та введення мораторію, коли зупиняється нарахування
штрафних санкцій на конкурсні вимоги.
63.Згідно
п. 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору є період, що
розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із
сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом
якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному
податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений
строк, вважається не сплаченим своєчасно.
64.Відповідно
до п. 20.1.19. ПК України контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1 п.41.1
ст41 цього Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників
податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення
податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на
контролюючі органи.
65.Слід
зазначити, що передумовою нарахування пені з підстав, передбачених п.п. 129.1.1
п. 129.1 ст.129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом
строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим
органом за результатами податкової перевірки (подібний висновок також наведено
в постанові ВС від 16.08.2023 у справі №922/5238/21).
66.При
цьому, положення ст.129 ПК України встановлюють порядок як початку
нарахування пені, так і порядок закінчення нарахування пені. Зокрема,
відповідно до п.п. 129.3.3 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені
закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів
(при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті
відповідного рішення НБУ).
67.Верховний
також звертає увагу, що згідно з п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст.129 ПК України пеня
не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення
1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло
право нарахувати пеню платнику податків.
68.За
змістом п.101.1, п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України списанню підлягає
безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані
на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний", зокрема,
розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності,
встановлений цим Кодексом.
69.Слід
також зазначити, що у ст.102 ПК України встановлено універсальний
граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу,
нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який
становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є
спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника
податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується
імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є
податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів,
здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої
інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного
правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі
№К/9901/9917 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від
19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від
05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від від 16.08.2023 у справі
№ 922/5238/21).
70.Верховний
Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що після відкриття
господарським судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію
на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції, в тому числі
нараховані на підставі податкового законодавства, не нараховується.
71.Однак,
судами попередніх інстанцій у цій справі не було надано оцінки нарахованим
податковим органом штрафним санкціям за порушення боржником як роботодавцем
вимог податкового законодавства за період до відкриття провадження у справі про
банкрутство та введення мораторію у цій справі.
72.Суди
фактично лише констатували поширення на ці вимоги дії мораторію, однак не
дослідили ні підстави, ні період їх нарахування, не надали оцінки поданому
кредитором розрахунку в цій частині, акту перевірки, податковим
повідомленням-рішенням тощо.
73.Верховний
Суд звертає увагу, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських
вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру,
встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на
господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під
час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та
повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає
кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству
та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю
грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах ВС
від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від
24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від
01.12.2022 у справі №918/1154/21).
74.Відповідно
до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на
засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,
ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм
процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського
судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,
які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам
учасників справи.
75.Однак,
ухвалені у даній справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову
апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині не можна визнати
обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин,
які мають значення для правильного вирішення справи.
76.За
таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості
з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи,
тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
підлягають скасуванню в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у
Закарпатській області з направленням справи в цій частині на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар