ПОСТАНОВА 18 квітня 2024 року, cправа № 920/1398/21, Верховний Суд у складі
колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. — головуючий,
Огороднік К.М., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/118482915
У справі про неплатоспроможність ФО, провадження у якій було відкрито 19.01.2022,
боржник подав до г/с клопотання від 15.08.2023 про визнання банкрутом та
введення процедури погашення боргів з підстав непогодження плану
реструктуризації боргів (далі-ПРБ) зборами кредиторів протягом тривалого часу
та враховуючи скрутне матеріальне становище. Представник кредитора подав до г/с
клопотання від 16.08.2023 про закриття справи на підставі ч. 11 ст. 126 КУзПБ. Місцевий
г/с постановою від 12.10.2023 задовольнив клопотання боржника, у задоволення
клопотання представника кредитора відмовив. Постанова мотивована відсутністю
підстав для закриття справи, а також у зв’язку з неприйняттям зборами
кредиторів ПРБ боржника упродовж 120 днів, з урахуванням встановлених обставин
щодо скликання таких зборів арбітражним керуючим та відсутність активів
боржника для задоволення визнаних судом вимог кредитора. Апеляційний г/с
постановою від 10.01.2024 справу направив до суду першої інстанції для
продовження розгляду на стадію підсумкового засідання в процедурі
реструктуризації боргів, виходив з того, що боржником не було подано разом з
заявою про відкриття справи проект ПРБ, такий План був надісланий суду та
кредитору керуючим реструктуризацією, однак він не відповідає вимогам ст.124
КУзПБ та не підписаний боржником. Також апеляційний г/с зауважив, що місцевий г/с
не звернув уваги на наявність перереєстрації квартири боржника на його дружину
під час розподілу спільного майна подружжя, а потім подарунок її сину боржника,
що за висновком апеляційного г/с є проявом недобросовісної поведінки боржника. Боржник
подав касаційну скаргу, серед іншого, посилався на те, що КУзПБ не містить
порядку погодження та схвалення проекту плану реструктуризації боргів, а тому
доводив відсутність обов’язкової вимоги щодо його підписання боржником для подання проекту Плану кредиторам. Верховний Суд
касаційну скаргу боржника залишив без задоволення, вказавши на правильність
оцінки апеляційним г/с обставин справи та передчасність визнання боржника банкрутом
та введення процедури погашення боргів. Перш ніж перейти до процедури погашення
боргів, місцевий г/с мав надати оцінку не лише діям кредиторів щодо незатвердження
ПРБ протягом тривалого часу, а й надати оцінку діям боржника, зокрема щодо подання
ним ПРБ, його виконуваності, відповідності інтересам кредиторів, відповідності
ст.124 КУзПБ та встановити чи є поведінка боржника добросовісною, зокрема, щодо
його прагнення до компромісу з кредитором стосовно умов реструктуризації боргів
та в межах об'єктивних можливостей вжиття ним заходів до задоволення його
вимог. Відсутність оцінки судом першої інстанції ПРБ боржника має наслідком
неповне з'ясування умов цього плану, спрямованості цього плану на реальне
погашення вимог кредитора, що може характеризувати добросовісність чи
недобросовісність боржника, а також саму сутність процедури реструктуризації
боргів. ВС також вказав, що апеляційний г/с обґрунтовано дійшов висновку, що дії
боржника щодо перереєстрації 5-тикімнатної квартири на його дружину під
час розподілу спільного майна подружжя, а потім подарунок її сину мають ознаки
недобросовісності та зловживання правом, спрямоване на недопущення (уникнення)
задоволення вимог кредиторів, на що місцевий господарський суд уваги не
звернув.
Короткі висновки:
58. … у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися
правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси
кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник…
63. ...боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну
неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної
мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника
за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або
звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
95… КУзПБ покладає на боржника обов'язок, крім іншого, повідомити про обставини,
що стали підставою для звернення до суду (п.3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати
природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання
коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або
щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед
кредиторами тощо.
99. … законодавець зобов'язує боржника (фізичну особу) подати заяву про
відкриття провадження про свою фінансову неспроможність лише за наявності
реального плану реструктуризації боргів (ч.4.ст. 116 КУзПБ) … .
101-103.Згідно з ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржник повинен
вказати повну та зрозумілу для суду та кредиторів інформацію; інформація,
яка вказується у плані реструктуризації боргів містить індивідуальні обставини,
які відомі лише боржнику і тому боржником описуються самостійно; саме
обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану
реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та
формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з
кредиторами;
104. … підписання як проекту плану реструктуризації боржником так і вже
уточненого плану реструктуризації після розгляду господарським судом
грошових вимог та формування реєстру кредиторів є необхідною умовою для його
подання на затвердження зборам кредиторів, тому що саме підпис демонструє
згоду боржника із запропонованими кредиторам умовами проекту плану. При цьому,
в даному випадку важливим є наявність підпису на плані (власноручного або
електронного цифрового підпису боржника), оскільки підпис є обов'язковим
реквізитом будь-якого документу, який надає документу юридичної сили і
свідчить про відповідальність особи за його зміст та підтверджує намір
боржника, забезпечує його ідентифікацію, а також цілісність документа.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43.Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою,
передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ
врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.
44.Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів
боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
45.Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури
реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського
суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох
місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).
46.Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
47.Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено
у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації,
адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення
платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його
схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і
прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
48.Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів
боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність
боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх
розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за
результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника
(проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому
числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури
реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для
погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть
прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір
суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у
розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу,
яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься
для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата
аліментів тощо).
49.План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в
процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що
є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти,
які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання
зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення
чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання
зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки,
гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи,
спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог
кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).
50.Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення
про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з
клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів
боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність
віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації
боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них
здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3
ст. 123 КУзПБ).
51.Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у
ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної
заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з
боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським
судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного
присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану
реструктуризації боргів.
52.Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів
боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім ч.8 вказаної
статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про
відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про
неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про
відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів
мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом
або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126
КУзПБ).
53.Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури
реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений
боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника,
господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і
відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або
про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126
КУзПБ).
54.Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство,
встановлених ч. 1 ст. 90 КУзПБ (з урахуванням ст. 113 КУзПБ тією мірою, якою
вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до ч. 7 ст. 123
КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за
клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або
недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його
сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого
реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду
виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією
щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів
сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого
члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3)
судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був
притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за
неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
55.Частиною 1 ст. 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює
постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів
боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі
про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення
плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до
процедури погашення боргів боржника.
56.Згідно з усталеною правовою позицією ВС, викладеною в постанові від
26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника
є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність
фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та
порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до
розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на
задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських
вимог чи їх частини.
57.Саме на цьому акцентував ВС у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що
з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб
призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають
значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і
належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між
боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті
поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для
погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких
заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
58.За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної
особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою
утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник,
інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.ст.
3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути
добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному
стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою
інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При
здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б
порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній
спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди
іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК
України).
59.До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо
його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно
погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній
співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його
відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні
процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
60.Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення
платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на
боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3
ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини
неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів,
отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних
активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів
його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), а
в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження
належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з
керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч.
4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану
реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів
у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).
61.КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення
недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності,
зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі,
якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності
за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом
протягом попередніх п'яти років (п.3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника
протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з
підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;
-закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання
боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та
членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу
членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної
відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти
1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);
-відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про
неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього
плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не
погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ
або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього
процедур, передбачених цим Кодексом (п.1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості
подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з
дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не
досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
62.Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець
закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника -
фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення
платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи
набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом
потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не
приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення
кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з
кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних
можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
63.Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про
власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної
мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за
спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або
звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
64.Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що
конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності
боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного
вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за
встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло
ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень
щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної
особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій
боржника.
65.Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом
з власної ініціативи, ВС наголосив на тому, що господарський суд не може
залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття
провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема,
вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний
перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити
у відповідному судовому рішенні.
66.Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ у постанові ВС від 25.08.2021 у
справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана судовою
палатою для розгляду справ про банкрутство КГС постанові від 22.09.2021 у
справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід
до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання
боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято
рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130
КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім
переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання
погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів,
які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших
обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність
поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
67.У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у
справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є
визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює
вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття
провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених
ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну
поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають
врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття
провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
68.Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником
обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів,
витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації
працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний
середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у
декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за
умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи
обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з
кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом,
економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану
реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо
отримання боргу в розумні строки.
69. Також ВС у зазначеній постанові зауважив, що приписи ч. 11 ст. 126 та
ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних
засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до
наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним
процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та
відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1
ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та
є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі
зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації
його боргів.
…
73.Верховний Суд зауважує, що неприйняття зборами кредиторів рішення
про схвалення або відмову у схваленні наявного у матеріалах справи плану
реструктуризації боргів боржника жодним чином не може свідчити про неналежну
реалізацію кредиторами своїх правомочностей та/або їх недобросовісну поведінку,
оскільки цим обставинами має надаватися відповідна оцінка з урахуванням усієї
сукупності обставин справи про неплатоспроможність фізичної особи та з
урахуванням змісту поданого плану реструктуризації боргів.
74.Верховний Суд виходить з того, що господарський суд першої інстанції, перш
ніж перейти до процедури погашення боргів боржника, мав надати оцінку не лише
діям кредиторів щодо незатвердження плану реструктуризації боргів протягом
тривалого часу, а й надати оцінку діям боржника щодо сумлінного виконання ним
своїх обов'язків боржника, зокрема щодо подання ним виконуваного плану
реструктуризації боргів, який би врахував й інтереси кредиторів, з'ясувати, чи
відображені у плані реструктуризації усі відомості, що передбачені ст. 124
КУзПБ, та встановити, чи є поведінка боржника добросовісною.
75.Відповідно до змісту постанови господарського суду апеляційної інстанції,
якою скасовано постанову господарського суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції встановив, що боржник в порушення вимог ч. 4 ст. 116 КУзПБ не подав
разом з заявою про відкриття провадження у справі неплатоспроможність проект
плану реструктуризації боргів; проект плану реструктуризації боргів був
надісланий суду та кредитору керуючим реструктуризацією боргів, однак поданий
проект плану реструктуризації не відповідає вимогам ст. 124 КУзПБ, зокрема, не
підписаний самим боржником; в матеріалах справи також відсутній підписаний
боржником плану реструктуризації боргів.
76.Крім того, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що боржник
маючи непогашену заборгованість перед Литвиненком С.М., отримав у КБ
"Західінкомбанк" в особі Сумської філії банківський кредит у розмірі
2500000,00 грн, однак коштів на погашення боргу перед Литвиненком С.М. не
спрямував. При цьому, зазначений кредит був взятий кредитором не як фізичною
особою, а як фізичною особою – підприємцем, однак згідно з умовами договорів
зазначені кошти не були направлені на здійснення підприємницької діяльності, а
були направлені на придбання нерухомості. Кредит банку боржник також не
повернув, у зв’язку з чим, КБ "Західінкомбанк" в особі Сумської філії
звернувся до суду з заявою про визнання боржника як підприємця банкрутом.
Постановою господарського суду Сумської області від 31.03.2010 у справі
№19/21-10 боржника визнано банкрутом та в подальшому припинено його
господарську діяльність. Крім того, маючи, кредиторську заборгованість перед
Литвиненком С.М. та КБ "Західінкомбанк" в особі Сумської філії, в
добровільному порядку відмовився від частини належного йому майна, яке
перебувало у спільній сумісній власності, зокрема, п’ятикімнатної квартири за
адресою: м. Суми, вул. Новомістенська, 10а, кв. 42, загальною площею 163,05
кв.м, що підтверджується рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від
23.12.2011 у справі №1806/2-3753/11. В подальшому, згідно з договором
ВРТ/055043 від 25.07.2012, п’ятикімнатна квартира за адресою: м. Суми, вул.
Новомістенська, 10а, кв. 42, загальною площею 163,05 кв.м передана у власність
сина боржника – Мірошниченка О.В., тоді як відповідно до поданих боржником
декларацій, боржник зареєстрований та проживає у цій квартирі.
77.Отже, скасовуючи постанову господарського суду першої інстанції,
господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що
зазначені дії боржника мають ознаки недобросовісності та зловживання правом,
спрямоване на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредиторів, на що
місцевий господарський суд уваги не звернув.
78.Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної
інстанції про те, що господарський суд першої інстанції не надав оцінки
відповідності плану реструктуризації вимогам КУзПБ, а також не надав оцінки
діям боржника на предмет їх добросовісності, зокрема, щодо його прагнення до
компромісу з кредитором стосовно умов реструктуризації боргів та в межах
об'єктивних можливостей вжиття ним заходів до задоволення його вимог.
79.Суд касаційної інстанції погоджується з висновком господарського
апеляційного суду щодо відсутності оцінки судом першої інстанції плану
реструктуризації боргів боржника, що має наслідком неповне з'ясування умов
цього плану, спрямованості цього плану на реальне погашення вимог кредитора, що
може характеризувати добросовісність чи недобросовісність боржника, а також
саму сутність процедури реструктуризації боргів.
80.Виходячи з наведеного Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо
необхідності переходу до наступної судової процедури - погашення боргів
боржника, позаяк судом апеляційної інстанції у цій справі було правильно
оцінено її обставини та правильно зауважено про передчасність визнання
банкрутом фізичної особи Мірошниченка В.М. та введення процедури погашення
боргів боржника.
81.Щодо доводів касаційної скарги про неврахування господарським судом
апеляційної інстанції висновків ВС, викладених у постановах від 18.10.2018 у
справі №826/11106/17, від 28.10.2018 у справі №826/14749/16, від 27.11.2019 у
справі №826/15257/15, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 20.05.2020 у
справі №809/1031/16, від 31.03.2021 у справі №620/2520/20, від 19.05.2021 у
справі №210/5129/17, від 20.05.2022 у справі №340/370/21 та від 27.09.2022 у
справі №320/1510/20 щодо надмірного формалізму під час розгляду справи,
Верховний Суд зазначає таке.
82.Поняття надмірного формалізму, який викладеного у наведених скаржником
постановах Верховного Суду, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти,
переваги форми над змістом.
83.Поняття "пуризм" (надмірний формалізм) було введено у правовий
обіг ЄСПЛ.
84.Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява №8269/02)
ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове
рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише
задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою
виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду,
яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням
провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду
арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом
загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як
принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини
даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала
відступлення від принципу правової визначеності.
85.Отже, "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам
процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне)
застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без
врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної
справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту
прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
86.Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати
як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і
зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених
законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі
"Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти
України").
87.У цій справі, господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову
місцевого господарського суду, обґрунтовано дійшов висновку про передчасність
висновків господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав
для переходу до процедури погашення боргів, оскільки місцевий суд не
дослідив обставин неподання боржником плану реструктуризації боргів як під час
звернення з заявою про відкриття стосовно нього справи про неплатоспроможність,
так і протягом всього періоду часу, протягом якого відбувалась процедура реструктуризації
боргів боржника, а також у зв'язку з тим, що господарський суд першої
інстанції не дослідив обставини щодо добросовісності боржника. Такі
обставини мають значення для вирішення питання про перехід до тієї чи іншої
процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи і необхідність їх
встановлення не може бути розцінена як надмірний формалізм під час
застосування процесуальних та/або процедурних норм, як помилково вважає
скаржник.
88.Враховуючи викладене, твердження скаржника про використання господарським
судом апеляційної інстанції надмірного формалізму під час ухвалення
оскаржуваної постанови є помилковими та свідчать про невірне трактування
скаржником такого поняття як "надмірний формалізм".
89.Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги стосовно ухвалення
оскаржуваної постанови без урахування висновку ВС про застосування ст.ст. 368,
369 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 70 СК України, викладеного у постанові від
04.03.2021 у справі №343/1294/18, які визначають презумпцію спільності права
власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, оскільки
правовідносини у справі, що переглядається, та у справі, на яку посилається
скаржник, не є подібними. Також у справі, що переглядається, не застосовувалися
норми, на які посилається скаржник, а лише зазначено про необхідність
дослідження дій боржника щодо перереєстрації належної йому частини квартири,
яка перебувала у спільній сумісній власності, на його сина в контексті
дослідження добросовісності дій боржника.
90.Щодо посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, встановлену п.
2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та на необхідність відступу від висновку ВС,
викладеного у постанові від 25.08.2021 у справі №925/473/20 шляхом встановлення
відповідно до ст. 42 КУзПБ граничного строку в три роки для аналізу дій щодо
доброчесності боржника, то необхідно зазначити таке.
91.Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного
оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є
неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність
відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом
апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
92.За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування
необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права,
викладеного у постанові ВС та застосованого судом апеляційної інстанції в
оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац,
пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом
правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення (такий
висновок викладений у постанові ВС від 12.11.2020 у справі №904/3807/19).
93.ВС звертає увагу на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень,
є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування
норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові ВС, а не
будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування
мотивувальної частини постанови.
94.Однак, ВС не вбачає підстав для відступу (уточнення) від висновку ВС,
викладеного у постанові від 25.08.2021 у справі №925/473/20, оскільки як під
час розгляду наведеної справи, такі і під час розгляду справи, що
переглядається, не йдеться про застосування до спірних правовідносин ст.42
КУзПБ, якою регулюється питання визнання недійсними правочинів боржника у межах
провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або
кредитора, поданою в порядку, визначеному ст.7 цього Кодексу.
95.Посилаючись на справу №925/473/20, скаржник фактично просить встановити
граничний строк в три роки для аналізу дій щодо доброчесності боржника, що не
відповідає сталій судовій практиці про те, що для відновлення
платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на
боржника обов'язок, крім іншого, повідомити про обставини, що стали підставою
для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати
природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання
коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або
щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед
кредиторами тощо.
96.У цьому зв'язку ВС погоджується з доводами кредитора, викладеними у відзиві
на касаційну скаргу, що встановлення граничного строку у три роки для аналізу
дій боржника на предмет добросовісності порушить баланс інтересів між боржником
та кредитором, оскільки така перевірка має включати в себе весь період,
починаючи з дати виникнення боргу перед кредитором, що узгоджується з судовою
практикою ВС.
97.Отже, доводи касаційної скарги у цій частині визнаються ВС
необґрунтованими, оскільки підстави для відступу від висновку (уточнення
висновку), викладеного у постанові ВС у справі №925/473/20, відсутні.
98.Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку ВС щодо порядку
погодження боржником проекту плану реструктуризації (застосування вимог ст. 124
КУзПБ), оскільки ст.124 КУзПБ не містить такої обов'язкової вимоги, як
накладення ЕЦП боржника на електронну версію проекту плану. Більш того, сказана
стаття взагалі не містить порядку погодження та схвалення проекту плану.
99.Стосовно вказаних тверджень, ВС зазначає, що законодавець зобов'язує
боржника (фізичну особу) подати заяву про відкриття провадження про свою
фінансову неспроможність лише за наявності реального плану реструктуризації
боргів (ч. 4.ст. 116 КУзПБ), направленого на задоволення вимог кредиторів
повністю або частково, оскільки суд не тільки відкриває провадження у справі
про неплатоспроможність боржника, а й вводить процедуру реструктуризації
боргів.
100.Відповідно до встановлених обставин справи, звертаючись з відповідною
заявою, боржник вказаних вимог не виконав.
101.Згідно з ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржник повинен
вказати повну та зрозумілу для суду та кредиторів інформацію.
102.Верховний Суд зазначає, що інформація, яка вказується у плані
реструктуризації боргів містить індивідуальні обставини, які відомі лише
боржнику і тому боржником описуються самостійно.
103.Отже, саме обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту
плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог
та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з
кредиторами (відповідна правова позиція відображена в постанові ВС від
25.08.2021 у справі №925/473/20).
104.У зв'язку з викладеним, цілком обґрунтованими є доводи кредитора у відзиві
на касаційну скаргу про те, що підписання як проекту плану реструктуризації
боржником так і вже уточненого плану реструктуризації після розгляду
господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів є
необхідною умовою для його подання на затвердження зборам кредиторів, тому
що саме підпис демонструє згоду боржника із запропонованими кредиторам умовами
проекту плану. При цьому, в даному випадку важливим є наявність підпису на
плані (власноручного або електронного цифрового підпису боржника), оскільки
підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документу, який надає
документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи
за його зміст та підтверджує намір боржника, забезпечує його ідентифікацію, а
також цілісність документа.
105.Також скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції не
звернув уваги, що ні боржника ні керуючого реструктуризацією не було жодного
разу зобов’язано надати проект плану реструктуризації боргів до господарського
суду.
106.Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки законодавець
зобов'язує боржника (фізичну особу) разом із заявою про відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність зобов’язаний подати проект плану
реструктуризації боргів (ч. 4 ст. 116 КУзПБ).
107.З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне
застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і аргументи про
неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли
свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.
108.У контексті вказаної практики ВС вважає наведене обґрунтування цієї
постанови достатнім.
Немає коментарів:
Дописати коментар