ПОСТАНОВА 28 лютого 2023 року, cправа № 903/909/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/109743482
У справі про неплатоспроможність ОСОБА_1, провадження
у якій бло відкрито 25.11.2021, а 18.04.2022 Боржника визнано банкрутом та
введено процедуру погашення боргів, 03.10.2022 до суду надійшло клопотання
арбітражного керуючого про затвердження підсумкового звіту керуючого
реалізацією та про закриття справи. Місцевий
г/с ухвалою від 31.10.2022, яке залишене без змін апеляційним г/с (постанова
від 20.12.2022) серед іншого підсумковий звіт затвердив, звільнив
ОСОБА_1 від боргів, провадження у справі закрив. Судові рішення мотивовані тим, що за
результатами процедури погашення боргів у банкрута не було виявлено майна, а
також грошових коштів, за рахунок яких було б можливе погашення кредиторських
вимог, у зв`язку з чим вимоги кредиторів ОСОБА_1 слід вважати погашеними, а
провадження у справі підлягає закриттю. Посилання Укрексімбанку (кредитор) на
невчинення керуючим реалізацією майна всієї повноти дій відхилено судами,
оскільки кредитором не вказано конкретних дій, які б сприяли виявленню активів
боржника, наявність таких активів. Відсутність будь-яких активів у боржника не
є підставою для не затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника. Доводи касаційної скарги зводилися до
неповноти дій керуючого реалізацією, зокрема, неповне з`ясування керуючим
реалізацією майна обставин щодо наявності майна у чоловіка боржника, невчинення
керуючим реалізацією дій з перевірки та аналізу обставин, які вплинули на те,
що боржник є безробітним та не отримує заробітної плати. Верховний Суд касаційну скаргу залишив
без задоволення, вказавши, що не вбачає підстав для зміни чи скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки аргументи касаційної скарги не доводять
порушення або неправильне застосування під час розгляду справи норм
матеріального та/або процесуального права. Верховний Суд не може ставити під
сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав
суб`єктивного тлумачення його як незаконного.
Короткі висновки:
7.17.КУзПБ передбачена
певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної
процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом
дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться
за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного
балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході
ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти
заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не
повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип
безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
7.35. …, заперечуючи звіт ліквідатора та
ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором
боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним
заходів у цій процедурі, з урахуванням положень ч.6 ст.61 КУзПБ, ст.13, 74
ГПК України, кредитор або інша
особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора
мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної
процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси та на
задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури
боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті
збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів
задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.
7. Позиція Верховного Суду
7.4.За змістом ст.116
КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу
про його неплатоспроможність. Таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство"
боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі
дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів,
прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення
його платоспроможності.
7.5.За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується,
що фізична особа-боржник, ініціюючи стосовно себе справу про
неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни
способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди
стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його
банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його
майна (відповідний висновок викладено у постанові ВС від 26.05.2022 у
справі № 903/806/20).
7.6.Відповідно до ст.113
КУзПБ провадження у справах про
неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця
здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з
урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
7.7.Згідно зі ст.1, 6 КУзПБ до
боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як
реструктуризація боргів боржника (застосовується з метою відновлення
платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його
зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника) та погашення
боргів боржника (застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок
реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим
Кодексом). Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про
неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
7.8.Колегія суддів звертається до висновків, викладених у
постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, згідно з якими у
спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив принцип добросовісної поведінки
боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та
відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної
особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом
потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не
приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення
кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з
кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних
можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник
реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність
не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження -
соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою
процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів
задля відновлення його платоспроможності.
7.9.Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь
арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно
від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого
реалізацією майна боржника.
7.10.Поряд із загальним правовим статусом арбітражного
керуючого, закріпленим у ст.12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність
фізичних осіб конкретизовано ст.114 КУзПБ,
а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої
цього Кодексу.
7.11.Згідно зі ст.114
КУзПБ арбітражний керуючий у справі про
неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного
керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати
інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську
таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про
неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний організувати виявлення та
складання опису майна боржника.
7.12.Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим
завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки
стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг.
7.15.У процедурі погашення боргів боржника здійснюється
формування ліквідаційної маси та вирішуються пов`язані з цим питання, зокрема:
визначається майно боржника, яке підлягає реалізації у процедурі погашення
боргів боржника; випадки невключення майна до ліквідаційної маси; порядок
задоволення вимог кредиторів, тощо (ст.130-133
КУзПБ).
7.16.Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і
ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке
підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити
обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора,
господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї
ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог
кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових
додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення
майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку
діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що
знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором
активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для
виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про
встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати
дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому
засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту
дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу (відповідні
висновки, викладені у постановах ВС від 08.08.2019 у справі №922/2817/18, від
12.09.2019 у справі №914/3812/15).
7.17.КУзПБ передбачена певна сукупність дій,
яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік
додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в
судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за
участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного
балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході
ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти
заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не
повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип
безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
7.18.На необхідності дотримання зазначеного принципу
неодноразово зверталася увага Верховним Судом під час касаційного перегляду
судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від
02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15,
від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16.
7.19.Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста
констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.
Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи
спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також
здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності
банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора.
Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновок, викладений у
постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №903/975/14).
7.20.Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що
подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням
ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у
відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації
боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення
майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій
щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок
викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №Б-39/134-10,
від 26.07.2018 у справі №904/9631/15).
7.21.Хоча вищезазначені висновки було сформовано Верховним Судом
щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, разом з тим врахування
зазначеного принципу також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних
осіб є доцільним, враховуючи, що відповідно до ст.113 КУзПБ провадження
у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи -
підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб,
з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (відповідний висновок
викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №915/2487/19).
7.22.Як вбачається з матеріалів справи, врахувавши відповіді на
запити арбітражного керуючого, відомості, отримані з витягів та інформаційних
довідок з відповідних реєстрів, а також результати інвентаризації майна
боржника, проведеної керуючим реалізацією майна в процедурі реструктуризації
боргів та процедурі погашення боргів, суди попередніх інстанцій встановили
відсутність належного боржнику рухомого та нерухомого майна, запасів,
дебіторської заборгованості, цінних паперів, фінансових інвестицій та інших активів,
на які може бути звернено стягнення і від продажу яких можна було б
задовольнити вимоги кредиторів, окрім особистих речей та речей, що
використовуються боржником у повсякденному побуті та на які не може бути
звернено стягнення.
7.23.Відносно доводів скаржника про неповне з`ясування керуючим реалізацією
майна обставин щодо наявності майна у чоловіка боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , колегія суддів
зазначає наступне.
7.25.Під час процедури погашення боргів боржника не виявлено
майна, що є часткою боржника у спільній власності.
7.26.Також судами було враховано існування провадження у справі
про неплатоспроможність ОСОБА_2 , а саме:
…
7.27.Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові
врахував обставини, встановлені у справі №903/393/21, зокрема щодо відсутності
у ОСОБА_2 та/або членів його сім`ї активів, про які не було вказано в
деклараціях про майновий стан, а також не виявлення в ході інвентаризації майна
боржника належного йому рухомого та нерухомого майна, запасів, дебіторської
заборгованості, цінних паперів, фінансових інвестицій та інших активів, на які
може бути звернено стягнення і від продажу яких можна було б задовольнити вимоги
кредиторів, окрім особистих речей та речей, на які не може бути звернено
стягнення.
7.28.Окрім того, суд апеляційної інстанції наголосив на тому,
що на момент постановлення ухвали Господарського суду Волинської області від
27.04.2022 про закриття провадження у справі №903/393/21 про
неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , АТ
"Укрексімбанк" було відомо про відсутність у дружини боржника майна,
від продажу якого можна було б задовольнити вимоги кредиторів та про проведені
заходи щодо його пошуку, оскільки за підсумками роботи керуючим
реструктуризацією боргів було направлено копії документів кредитору по справі -
АТ "Укрексімбанк" (супровідний лист №77 від 30.03.2022), а під час
слухання справи в Господарському суді Волинської області про затвердження звіту
керуючого реалізацією майна боржника - фізичної особи ОСОБА_2 копії документів,
що підтверджують відсутність зареєстрованого майна за його дружиною ОСОБА_1
були долучені до матеріалів справи № 903/393/21.
7.29.Наведеним спростовуються твердження скаржника про те, що у
справі № 903/909/21 керуючий реалізацією майна боржника не вчиняв дії щодо
перевірки наявності майна у членів її родини, зокрема її чоловіка - ОСОБА_2 .
7.30.Відносно доводів касаційної скарги щодо
невчинення керуючим реалізацією майна дій з перевірки та аналізу обставин, які
вплинули на те, що боржник є безробітним та не отримує заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.
7.31.На запит (вимогу) керуючого реструктуризації боржник
ОСОБА_1 листом від 15.08.2022 повідомила про те, що не працевлаштована та не
отримує доходів. Після відкриття провадження про її неплатоспроможність та
після визнання її банкрутом не набувала у власність майна та майнових активів.
Не володіє майном, що є часткою у спільній власності. У спадщину майна не
набувала та не є спадкоємцем.
7.32.Зазначаючи в касаційній скарзі про те, що керуючий
реалізацією майна повинен з`ясувати саме підстави безробітності боржника (тобто
чи не має місце навмисне не працевлаштування боржника з метою ухилення від
погашення боргів), скаржник не надає жодних доказів, які б свідчили про
недобросовісність у діях боржника та не наводить відповідного правового
обґрунтування своїм доводам. За наявними у справі матеріалами судами
першої та апеляційної інстанцій не було встановлено факту недобросовісності у діях
боржника, що не спростовано скаржником.
7.33.Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про
те, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені без урахування
висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у
зазначених скаржниками постановах Верховного Суду (п.5.1. цієї постанови),
оскільки встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у
зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із
зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і
фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів. Відтак,
висновки зроблені у справах, про які зазначав скаржник, не є релевантними до
спірних правовідносин у справі № 903/909/21.
7.34.Також колегія суддів наголошує, що принцип безсумнівної
повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо
повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на
кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу,
обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і
як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (аналогічна
правова позиція викладена у постановах ВС від 06.06.2018 у справі №
904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі №
916/95/18, від 29.07.2021 у справі № 910/23011/16).
7.35.Тож, заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс
боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків
у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі,
з урахуванням положень ч.6 ст.61
КУзПБ, ст.13, 74
ГПК України, кредитор або інша
особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора
мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної
процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси та на
задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури
боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті
збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів
задля задоволення вимог кредиторів є виправданим (висновок, викладений ВС у
постанові від 29.07.2021 у справі №910/23011/16).
7.36.Встановлені судами попередніх інстанцій і не спростовані
скаржником обставини справи підтверджують вжиття керуючим реалізацією майна
всієї повноти дій задля виявлення активів боржника. Врахувавши надані документи
на підтвердження відсутності у банкрута будь-яких активів, за рахунок яких
можливо було б погасити кредиторську заборгованість, суди дійшли вірного
висновку про затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника,
звільнення боржника від боргів, визнання кредиторських вимог погашеними та закриття
провадження у справі.
7.37.Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної інстанції
відхиляє протилежні твердження скаржника як такі, що не знайшли свого
підтвердження.
7.39.Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби
переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої
і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів
законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного
тлумачення його як незаконного.
7.40.В контексті зазначеного ВС звертається до усталеної
практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та
"Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти
Російської Федерації", згідно з якими повноваження вищих судових органів
стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та
недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд
не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо
скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та
підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних
порушень.
7.41.З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної
інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових
рішень, оскільки аргументи касаційної скарги не доводять порушення або
неправильне застосування під час розгляду справи норм матеріального та/або
процесуального права.
Немає коментарів:
Дописати коментар