ПОСТАНОВА 15 лютого 2023 року, cправа
№ 910/10590/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова
В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/109239608
У справі про неплатоспроможність ОСОБА_1,
провадження у якій було відкрито 21.07.2021 ТОВ "ФК "Женева"
звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки
боржником було зазначено недостовірну інформацію у деклараціях, а боржник подав
клопотання про визнання банкрутом та введення процедури погашення боргів. Місцевий
г/с Ухвалою від 12.01.2022, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова
від 01.11.2022), у закритті справи відмовив з огляду на те, що звіт
керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації не містить
посилань та доказів того, що у деклараціях зазначена неповна та/або
недостовірна інформація. Також місцевий г/с постановою від 12.01.2022, яка
залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 01.11.2022), припинив
процедуру реструктуризації боргів, визнав банкрутом та ввів процедуру погашення
боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Суди виходили з того, що матеріали справи не
містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації
боргів боржника та сплив 120-денний строк з дня відкриття провадження у справі
про неплатоспроможність. Верховний
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання
боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів та звернув увагу на
те, концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз
положень КУзПБ, які регламентують судову процедуру реструктуризації
боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї
процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку
виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та
об`єктивних можливостей боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура
реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно
з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
21. В ухвалі про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк
підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів
боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого
засідання суду (п.8 ч.5 ст.119 КУзПБ).
22. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч.2 ст. 122 КУзПБ).
23. Згідно з ч.4 ст.122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду,
зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори
кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої
ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60
днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений
кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до
процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
24. Відповідно до ч.11 ст.126
КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня
постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий
погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів
боржника, г/с має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і
відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про
неплатоспроможність.
25. За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може
бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі
реструктуризації боргів боржника;
- обов`язковою умовою її реалізації є
неподання до г/с протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого
кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не
конкретизовано;
- господарський суд набуває право на
альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід
до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичних осіб.
26. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою
завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через
виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує
неможливість її судового розгляду.
27. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у
інших випадках за Книгою четвертою
КУзПБ закриття провадження у справі під час
судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним
процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність
банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну
реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою
шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля
відновлення його платоспроможності.
28. Водночас очевидним є те, що неподання до г/с протягом трьох
місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і
схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути
зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією
кредиторами власних правомочностей.
29.Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 зробив такі
висновки:
У судових процедурах неплатоспроможності
фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і
сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено
спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного
законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного
права та недопустимість зловживання правом (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.13 ЦК України).
За змістом приписів ст.116, 119, 123, 125, 126, 128
КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних
наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки
боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та
відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної
особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним
умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки
боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи
задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до
компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах
об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Щодо ролі арбітражного керуючого у справі
про неплатоспроможність фізичної особи
У судовій процедурі реструктуризації
боргів боржника роль арбітражного керуючого є ключовою, адже за частиною
першою статті 126 КУзПБ саме йому належить подати суду на затвердження план
реструктуризації боргів боржника, відтак керуючий реструктуризацією
зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог ст.124
КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих
пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам
кредиторів та для затвердження - суду.
Щодо закриття провадження у справі про
неплатоспроможність в межах судової процедури реструктуризації боргів боржника
Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у
взаємозв`язку зі статтями 2, 113
КУзПБ приводить до висновку, що закриття
провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової
процедури реструктуризації боргів боржника можливе:
- зі спеціальних підстав, визначених ч.7
ст.123 КУзПБ, ч.11 ст.126 КУзПБ;
- із загальних підстав, визначених п.1 - 8
ч.1 ст.90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися
боржника - фізичної особи);
- в інших випадках, передбачених законом
(п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ), зокрема визначених п.1 - 7 ч.1 ст.231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової процедури
неплатоспроможності фізичної особи.
Враховуючи, що основним призначенням ч.7
ст.123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного
боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський
суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав
для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи,
зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати
перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової
процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм
юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Виокремивши певний перелік підстав для
закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у ч.7 ст.123 КУзПБ, законодавець у
абзаці 5 цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації -
неможливості протягом року повторно скористатися судовою процедурою
неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік
підстав для закриття провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті
застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого
закриття.
Само по собі клопотання зборів кредиторів
про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності
передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою
та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
Порівняльний аналіз положень ч.11 ст.126 КУзПБ з іншими
нормами, що регламентують закриття провадження на стадії реструктуризації
боргів свідчить про те, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою,
проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та
передумовами їх застосування. Такі відмінності дають підстави для висновку, що
неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації
боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури
реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття
провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч.11
ст.126 КУзПБ.
Сам по собі факт недосягнення мети судової
процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення
реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної
особи, адже за змістом ч.11 ст.126
КУзПБ у такому випадку закриття провадження у
справі є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо
подальшого руху справи.
Добросовісність боржника - фізичної особи
є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав з якими КУзПБ пов`язує
можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо
подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність
фізичної особи. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку
боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню
господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі,
замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
170. Логічне та філологічне тлумачення ч.11
ст.126 КУЗПБ у взаємозв`язку з п.2 ч.4 ст.122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на
господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо
подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення
процедури розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану
реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти
рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього
питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
У разі неподання до господарського суду
протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану
реструктуризації боргів боржника, суд, після спливу цього строку повинен у
судовому засіданні з`ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю
оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини недосягнення мети
судової процедури реструктуризації боргів.
Враховуючи, що у ч.11 ст.126 КУЗПБ конкретизовано
лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація
цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури
реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури,
зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання
боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку ч.1
ст.130 КУзПБ.
Приписи ч.1 ст.130 КУзПБ не повинні
застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи
встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення
плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом
обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і
захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у
справі, зокрема за ч.7 ст.123, ч.11 ст.126
КУзПБ.
За змістом абзацу 2 ч.2 ст.6, ч.1 ст.130 КУзПБ процедура
погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної
особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак
неплатоспроможності боржника, яка є обов`язковою підставою для визнання
боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в
порядку ч.1 ст.130 КУзПБ, а відсутність ознак
неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на
підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.
34. Предметом цього касаційного розгляду є правомірність переходу до
судової процедури погашення боргів в порядку ч.1ст.130 КУзПБ та
встановлення наявності або відсутності ознак неплатоспроможності боржника
фізичної особи.
35. Судами встановлено, що з дня відкриття провадження у справі на
дату ухвалення постанови про перехід до судової процедури погашення боргів
пройшло більше 170 днів, при цьому, рішення про схвалення плану
реструктуризації боргів боржника зборами кредиторів прийнято.
36. Слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій з
приводу того, що не зважаючи на подане боржником клопотання, Господарським
судом міста Києва прийнято рішення про визнання боржника банкрутом у
відповідності до положень ст.126 та ст.130 КзПБ, що відповідає вимогам Закону,
не зважаючи на звернення боржника із вказаним клопотанням, оскільки, приписи ч.11
ст.126 та
ч.1 ст.130 КУзПБ у їх системному зв`язку
є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція г/с у вирішенні
питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у
справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є
основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового
контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної
особи, а ч.1 ст.130 КУзПБ формалізує
початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною
процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів
кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
37. Також колегія суддів враховує правову позицію, викладену у
постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у
постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за змістом якої у випадку
неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і
схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через
призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за
наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і
схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за
одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у
діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки
учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
38. Щодо заборгованості Боржника перед AT «ОТП Банк» апеляційний
господарський суд встановив, що Боржником відомості щодо наявної заборгованості
по кредитній картці були вказані у додатку №28 до заяви про відкриття
провадження про неплатоспроможність, де зокрема вказано зазначену юридичну
особу, і відому заборгованість перед нею без будь-яких приховувань. Такі
відомості зокрема були зазначені у межах виконавчого провадження № 52946397, у
якому Скаржник є стягувачем, та які підтверджують зазначену заборгованість.
Разом з тим, боржник додатково звернувся до AT «ОТП Банк» із проханням надати
актуальні відомості про залишки коштів на рахунках та згідно отриманих довідок,
станом на 19.10.2021 року заборгованість по всім рахункам боржника відсутня.
Таким чином, як встановлено апеляційним
господарським судом, боржником не допущено порушень і подано на розгляд суду
повну інформацію про наявних кредиторів.
39. Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що згідно
постанов державного виконавця від 06.05.2019 та 31.01.2019 у межах виконавчого
провадження №52946397, у якому скаржник є стягувачем, на усі рахунки боржника
накладено арешти і усі грошові кошти, які на них перебували, були заарештовані.
40. Стосовно доводів скаржника про те, що Боржником не було
повідомлено в Деклараціях відомостей про фактичний склад власної сім`ї, а
зокрема щодо особи, яка спільно проживає але не перебуває в шлюбі, ОСОБА_2 , як
і не зазначення доходів та розтрат такої особи, апеляційний господарський суд
встановив, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами того, що
боржник веде спільне господарство та має спільні права і обов`язки із ОСОБА_2 .
41. Щодо доводів скаржника про те, що боржником в її заяві про
неплатоспроможність та в деклараціях не вказано повного переліку своїх
роботодавців, апеляційний господарський суд встановив, що скаржник вважає, що
боржник мала трудові або цивільно-правові відносини і не вказала відомостей про
доходи боржника на інтернет платформах YouTube, каналах OBOZ.TV, Island .tv.,
однак згідно поданих декларацій за 2018 - 2020 роки боржник не отримувала у
2018-2020 роках доходів на зазначених платформах та каналах.
42. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 мала трудові
відносини лише на телеканалі «ДОМ», власником якого є ДП «МПІУ», про що було
зазначено у декларації за 2020 рік та відображено отриману заробітну плату,
таким чином, боржник отримувала та отримує дохід виключно від суб`єктів, які
вказані у деклараціях.
43. Щодо членства боржника у Раді з питань свободи слова та захисту
журналістів при Президентові України то згідно поданого ж кредитором п.7
Положення про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів, визначається
робота у Раді на громадських засадах, посади боржника у зазначених суб`єктах є
неоплачувані і не носять характеру ані трудових, ані цивільно-правових
відносин.
44. Також апеляційний господарський суд встановив, що членство
боржника в одному із комітетів Американської торговельної палати є також
діяльністю на громадських засадах без отримання будь-яких доходів і у боржника
немає жодних трудових чи цивільно-правових оплачуваних відносин із зазначеною
організацією.
45. Доводи скаржника з цього приводу обґрунтовано посиланням статті у
мережі інтернет, які не містять доказів про оплатну діяльність боржника.
46. Отже, як встановив апеляційний господарський суд, належних та
допустимих доказів того, що боржник перебуває цивільно-правових відносинах із
суб`єктами господарювання, відмінними від тих, про які зазначено у деклараціях,
скаржником не надано, а арбітражним керуючим не виявлено.
47. Крім того, скаржник переконує, що на підставі Договору оренди
житлового приміщення №l9-2 від 18.10.2019, укладеним між ОСОБА_3 (Орендодавець,
мати боржника) та ОСОБА_2 (Орендар), Орендодавець надала Орендарю в оренду
будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська
сільська рада, Садове Товариство «Медик-3» та земельні ділянки із кадастровим
номером: 3223187700:04:031:0014 та 3223187700:04:03 1:0049 (об`єкт оренди), а у
відповідності до умов вказаного Договору оренди житлового приміщення № 19-2 від
18.10.2019, орендна плата за користування об`єктом оренди встановлюється у
розмірі 20 000 щомісячно. Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю за
його Письмовою вимогою на зазначені в ній реквізити протягом 5-ти календарних
днів від дати отримання Вимоги. При цьому сторони узгодили термін оренди
Об`єкта оренди: з дати укладення цього Договору до 18.10.2021 включно. А отже,
з моменту укладення договору оренди житлового приміщення №l9-2 від 18.10.2019
ОСОБА_3 по кінець 2020 року (останній звітний рік ОСОБА_1 у справі про
неплатоспроможність) отримала дохід в 2019 рік - 40 000 грн., а у 2020 році -
240 000 грн.
48. Разом із тим, апеляційним господарським судом встановлено, що
матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_3
отримала на виконання Договору оренди житлового приміщення №l9-2 від 18.10.2019
будь-які грошові кошти, а відтак доводи скаржника в даній частині є
безпідставними.
49. Скаржник вказує також на те, що не дивлячись на недостовірну
інформацію, що міститься в деклараціях про майновий стан Боржника, суд першої
інстанції, в порушення ч. 1 ст. 123 Кодексу не закрив провадження у справі про
неплатоспроможність.
50. Як встановив, апеляційний господарський суд та не спростував
скаржник під час касаційного оскарження, усі зауваження щодо неточностей у
поданих боржником деклараціях жодним чином не свідчать про недостовірність
відомостей, адже усі суб`єкти господарювання, учасниками яких були члени сім`ї
боржника зазначені, відсоткова частка у статутних капіталах товариств визначена
боржником правильно, а грошовий еквівалент участі зазначених вище осіб у
десятки разів менший 30 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний
рік подання декларації, що не свідчить про спробу боржника приховати свої
доходи чи доходи членів сім`ї.
51. Крім того, як встановив апеляційний господарський суд, скаржником
не надано доказів, а арбітражним керуючим не виявлено, що боржник здійснював
витрати, які б перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати на
відповідний рік при поданні декларації на поїздки за кордон.
52. Апеляційний господарський суд, також, встановив відсутність дій
щодо дарування боржником цінних речей менш ніж за 3 роки, що передували даті
подання заяви про неплатоспроможність.
53. Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року не володіє
жодним нерухомим майном.
54. Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що
згідно запропонованого плану реструктуризації було запропоновано сплатити
заборгованість перед кредитором, протягом п`яти років з моменту затвердження
плану реструктуризації, щомісяця рівними частинами в сумі 5 500 грн, тобто на
загальну суму 330 000,00 грн. на 5 років. Решту заборгованості ОСОБА_1 перед
кредитором в сумі 78 209 057,40 грн. з урахуванням п. 6 ч. 2 ст. 124 Кодексу,
запропоновано списати.
55. У плані реструктуризації, вказана сума
була визначена боржником виходячи з частки заробітної плати, що тривалий час
стягувалась державним виконавцем у розмірі 20 відсотків від розміру заробітної
плати боржника згідно вимог Закону
України "Про виконавче провадження", тобто
план реструктуризації був складений відповідно до фактичних даних і при цьому
план реструктуризації у повній мірі відповідає вимогам Кодексу.
56. Крім того, слід відзначити, що право на звернення до
господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, з клопотанням про
відсторонення арбітражного керуючого та відповідний розгляд такого клопотання
підлягає реалізації і після визнання боржника банкрутом під час процедури
погашення боргів фізичної особи.
57. Підсумовуючи наведене, при наданні оцінки доводам скаржника щодо
неправильного застосування судами попередніх інстанцій наведених у касаційній
скарзі законодавчих приписів, Верховний Суд, виходить з вимог ст.300 ГПК України щодо
здійснення касаційного перегляду в межах доводів та вимог касаційної скарги та
на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
58. Зокрема, при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх
інстанцій було встановлено, що:
- провадження у справі про
неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 21.07.2021;
- стан боржника характеризується ознаками
неплатоспроможності, його майнових активів недостатньо для задоволення вимог
кредиторів;
- станом на день ухвалення судом першої
інстанції постанови про визнання боржника банкрутом та введення процедури
погашення боргів комітетом кредиторів до суду не подано на затвердження план
реструктуризації боргів боржника;
- відсутні підстави для закриття
провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , що
передбачені ч.7 ст.123 КУзПБ;
59. Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання боржника
банкрутом та введення процедури погашення боргів та звертає увагу на те,
концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, які регламентують
судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку,
що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і
боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з
урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.
60. Верховний Суд зауважує, що боржник не може бути примушений до
врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у
запропонованій ними редакції, а інтереси кредиторів на цій стадії можуть
полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх
погашення за наявності у боржника майна.
61. Крім того, судами не встановлено обставин умисного затягування
процедур боржником, умисного приховування майна та джерел доходів з метою
уникнення погашення наявної заборгованості, здійснення інших дій, які б
свідчили про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 у провадженні про
неплатоспроможність.
62. Доводів, які б спростовували ці обставини скаржником не наведено
та не доведено під час розгляду судами попередніх інстанцій в порядку,
передбаченому положеннями ст.74, 76-77 ГПК України.
63. Крім того скаржник реалізував своє право у спосіб передбачений п.2
ч.8 ст.123 КУзПБ.
64. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає правильним висновок
судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання фізичної особи
ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника відповідно до
ч.1 ст.130 КУзПБ,
оскільки зазначеним спростовуються доводи скаржника щодо передчасності та
необґрунтованості відповідних висновків судів попередніх інстанцій.
65. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не
вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні
справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно
перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на
підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів
касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від
10.12.2019 у справі № 925/698/16).
66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є
прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку
надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не
встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної
інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в
оцінку доказів (див. висновок ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі №
373/2054/16-ц, у подальшому підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної
палати КГС у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
67. Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування висновків
щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених КГС у
наведених скаржником у касаційній скарзі постановах, колегія суддів вважає, що
на відміну від справи, що розглядається, фактичні обставини справ, на які
посилається скаржник не є тотожними цій справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар