ПОСТАНОВА 02 лютого 2023 року, cправа № 5023/1668/12, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108848502
У справі про банкрутство ФОП Гімпельсон
Ігор Маркович, провадження у якій порушено
09.04.2012, а 24.04.2012 Боржника визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, з’ясувалося, що Боржник помер, внаслідок чого 10.01.2019 до ЄДР був внесений запис про припинення
підприємницької діяльності Боржника. Місцевий г/с ухвалою від 09.12.2021,
яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 23.02.2022) врахував
встановлений факт смерті та взявши до уваги, що спірні правовідносини не
допускають правонаступництва, провадження у справі закрив на підставі п. 6 ч.
1 ст. 231 ГПК України. Вимоги касаційної скарги зводилися до того, що суди
неправомірно/передчасно/не на тій підставі закрили справу у зв`язку зі смертю
боржника (ФОП) після визнання його банкрутом та не вирішили наявний у справі спір
за заявою ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння до
ліквідаційної маси банкрута у зв`язку з визнанням недійсними торгів та
договорів купівлі-продажу майна, які були підставою для вибуття такого майна з
володіння банкрута. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів
без змін, вказавши, зокрема, що не вирішення спору про витребування майна з чужого незаконного
володіння до ліквідаційної маси банкрута не спростовує наявності правових підстав для
закриття справи відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на смерть фізичної особи та припинення її
господарської діяльності, а особа, що вважає себе іпотекодержателем майна, яким
були забезпечені кредиторські вимоги, не позбавлена можливості доводити
наявність такого права в порядку позовного провадження після закриття
провадження у справі про банкрутство.
Короткі висновки:
34. …у разі смерті фізичної особи, яка
займалася підприємницької діяльністю, не передбачено в порядку
правонаступництва переходу до спадкоємців померлого статусу суб`єкта
підприємницької діяльності.
37. … питання процесуального правонаступництва
у справі про банкрутство врегульовано спеціальною нормою, якою є ст. 43
КУзПБ. … передбачає можливість заміни лише кредитора у справі
про банкрутство.
42. … Саме специфікою провадження у справах про
банкрутство зумовлена неможливість правонаступництва щодо боржника. Наявність
такої обставини у поєднанні з фактом смерті фізичної особи, щодо якої
здійснювалося провадження у справі про банкрутство як суб`єкта підприємницької
діяльності, є достатньою правовою підставою для застосування до спірних
правовідносин п. 6 ч. 2 ст. 231 ГПК України.
47. … У випадках відсутності в КУзПБ іншого
врегулювання інституту закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку
зі смертю фізичної особи та припиненням її господарської діяльності з внесенням
відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань, норми чинного ГПК України (п.
6 ч. 1 ст. 231 ГПК України) мають застосовуватися як загальні норми
процесуального права.
48.Спеціальна норма п. 9 ч. 1 90 КУзПБ,
яка для визначення правових підстав закриття провадження у справі про
банкрутство відсилає до більш спеціальних норм та містить встановлене ч.
2 ст. 90 КУзПБ правило, що провадження у справі про банкрутство може
бути закрито у випадках, передбачених п.3, 4, 8 і 9 ч.1 цієї статті, - лише до
визнання боржника банкрутом, не може бути розцінена як така, що розповсюджує
свою дію на загальну норму господарського процесу, визначену п. 6 ч. 1 ст.
231 ГПК України, оскільки єдиною законодавчо визначеною особливістю, що
притаманна провадженню у справі про банкрутство у разі настання смерті боржника
є неможливість здійснення процесуального правонаступництва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26.Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду
господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням
після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує
неможливість судового розгляду справи.
27.Відповідно до ч. 6 ст.
12 ГПК України господарські суди розглядають
справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного
провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
28.21.10.2019 введено в дію КУзПБ, частина 4 "Прикінцеві та перехідні положення"
якого передбачає, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється
відповідно до положень цього Кодексу незалежно
від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про
банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше
провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
29.Згідно з ч. 1 ст. 2
КУзПБ провадження у справах про банкрутство
регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
30.Відповідно до обставин цієї справи, провадження у справі про
банкрутство здійснювалося стосовно фізичної особи-підприємця.
31.Частинами 1, 2 ст. 50
ЦК України передбачено, що право на здійснення
підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з
повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення
підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на
підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку,
встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -
підприємців є відкритою.
32.Статтею
25 ЦК України передбачено здатність фізичної
особи мати цивільні права та обов`язки, що виникає у момент народження особи та
припиняється у момент її смерті.
33.Пункт 2 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"
встановлює, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності
фізичної особи-підприємця у разі її смерті проводиться державним реєстратором
на підставі ксерокопії свідоцтва про смерть фізичної особи.
34.Господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт смерті
ОСОБА_2 , обґрунтовано виходили з того, що у зв`язку з цим фактом припинено
діяльність суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця. У цьому зв`язку
суди правильно зазначили, що у разі смерті фізичної особи, яка займалася
підприємницької діяльністю, не передбачено в порядку правонаступництва переходу
до спадкоємців померлого статусу суб`єкта підприємницької діяльності.
35.В контексті розгляду даного спору ВС виходить з того, що у питанні
процесуального правонаступництва у справі про банкрутство існує змістовна
колізія між загальною та спеціальною нормами.
36.Так, загальною нормою, якою є зокрема ст. 52 ГПК України,
встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою,
припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу,
перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших
випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі
у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії
судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника,
обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку
правонаступник замінив.
37.Водночас питання процесуального правонаступництва у справі про
банкрутство врегульовано спеціальною нормою, якою є ст. 43 КУзПБ. Відповідно до
вказаної правової норми у разі вибуття чи заміни кредитора у
справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого
учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником
на будь-якій стадії провадження у справі. Отже, КУзПБ передбачає можливість заміни лише кредитора у
справі про банкрутство.
38.Спільне застосування загальної та спеціальної норми у даному
випадку є неможливим з огляду на безумовну пов`язаність статусу фізичної
особи-підприємця з конкретною фізичною особою та неможливість автоматичного
переходу до спадкоємців цього статусу у разі смерті такого суб`єкта
підприємницької діяльності.
39.У даному випадку подолання змістовної колізії відбувається із
застосуванням відомого з часів римського права принципу lex
specialis derogate generalis (лат. "спеціальний закон відміняє (витісняє)
загальний закон" іншими словами діє правило пріоритету спеціальної норми -
ст. 43 КУзПБ, оскільки така норма покликана врахувати особливості правовідносин
у сфері банкрутства.
40.З огляду на неможливість здійснення правонаступництва у справі про
банкрутство фізичної особи-підприємця у разі смерті боржника, Верховний Суд
вважає правильним застосування до спірних правовідносин приписів п. 6 ч.
2 ст. 231 ГПК, відповідно до яких господарський суд закриває провадження у справі
якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено
юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини
не допускають правонаступництва.
41.Доводи скаржника щодо наявності колізії між приписами ст. 231 ГПК України та ст.
90 КУзПБ щодо правових підстав закриття
провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку зі смертю боржника
фізичної особи-підприємця ВС відхиляє з огляду на таке.
42.В даному випадку відсутня конкуренція (колізія) правових норм
оскільки загальна норма - п. 6 ч. 2 ст.
231 ГПК України безальтернативно визначає
закриття провадження у справі правовим наслідком смерті фізичної особи, якщо
спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Саме специфікою
провадження у справах про банкрутство зумовлена неможливість правонаступництва
щодо боржника. Наявність такої обставини у поєднанні з фактом смерті фізичної
особи, щодо якої здійснювалося провадження у справі про банкрутство як суб`єкта
підприємницької діяльності, є достатньою правовою підставою для застосування до
спірних правовідносин п. 6 ч. 2 ст. 231 ГПК України.
43.Що стосується спеціальної норми, яка регулює порядок закриття у
справі про банкрутство - ст. 90
КУзПБ, то вказана стаття додатково до загальної норми
визначає правові підстави закриття провадження у справі притаманні саме
провадженню у справі про банкрутство.
44.Стаття
90 КУзПБ встановлює обов`язок суду закрити
провадження у справі про банкрутство, якщо припинено в установленому
законодавством порядку юридичну особу, яка є боржником, про що є відповідний
запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань, однак серед підстав закриття провадження у справі згідно
з ст. 90 КУзПБ відсутня така
підстава, як смерть боржника - фізичної особи-підприємця. Не міститься
відповідної норми і в статті 123 КУзПБ,
якою, зокрема в ч.7, визначені специфічні для провадження у справах про
неплатоспроможність фізичних осіб підстави для закриття провадження у справі.
45.Тлумачення змісту ч. 1 ст.
90 КУзПБ у взаємозв`язку зі ст. 113
КУзПБ із застосуванням системного способу її
інтерпретації свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття
провадження у справі про банкрутство (за винятком підстав, визначених п.1, 2,
які стосуються виключно юридичної особи) є загальними щодо норм книги четвертої
IV КУзПБ, яка містить підстави закриття провадження у
справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця),
адже вони застосовуються до більш широкого кола відносин: як банкрутства
юридичних осіб, так і фізичних осіб (фізичних осіб - підприємців).
46.Провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
(фізичної особи - підприємця) відповідно до положень КУзПБ може бути закрите
з підстав:
- визначених ч. 7 ст. 123 КУзПБ (підстави,
характерні за свою особливістю саме фізичній особі);
- визначених п.п. 1- 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (тією
мірою, якою ці підстави можуть стосуватися фізичної особи);
- визначених приписами п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, до яких з
урахуванням відсильного характеру положень цього пункту належать інші підстави,
передбачені законом (до яких відносяться, зокрема, випадки, зазначені в ч. 11
ст. 126, ч. 3 ст. 128, ч. 3 ст. 129, ч. 1
ст. 134 КУзПБ).
47.Верховний Суд виходить з того, що з урахуванням приписів ч.
6 ст. 12 ГПК України, норми КУзПБ застосовуються
переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в КУзПБ іншого врегулювання інституту закриття провадження у
справі про банкрутство у зв`язку зі смертю фізичної особи та припиненням її
господарської діяльності з внесенням відповідного запису до Єдиного державного
реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
норми чинного ГПК України (п. 6 ч.
1 ст. 231 ГПК України) мають
застосовуватися як загальні норми процесуального права.
48.Спеціальна норма п. 9 ч. 1 90 КУзПБ, яка для визначення правових підстав
закриття провадження у справі про банкрутство відсилає до більш спеціальних
норм та містить встановлене ч. 2 ст. 90 КУзПБ правило, що провадження у справі про банкрутство може
бути закрито у випадках, передбачених п.3, 4, 8 і 9 ч.1 цієї статті, - лише до
визнання боржника банкрутом, не може бути розцінена як така, що розповсюджує
свою дію на загальну норму господарського процесу, визначену п. 6 ч. 1 ст.
231 ГПК України, оскільки єдиною законодавчо
визначеною особливістю, що притаманна провадженню у справі про банкрутство у
разі настання смерті боржника є неможливість здійснення процесуального
правонаступництва.
З огляду на викладене ВС вважає
помилковими висновки господарського суду апеляційної інстанції про певну
неузгодженість між чинними нормами ГПК
України та КУзПБ стосовно підстав для закриття
провадження у справі про банкрутство у разі смерті боржника фізичної особи -
підприємця та необхідності застосування аналогії права та закону. Водночас
наведені мотиви господарського суду апеляційної інстанції не вплинули на
правильність його висновку про наявність підстав для закриття провадження у
справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
49.Стосовно доводів скаржника, що судами попередніх інстанцій не
вирішено наявний у справі №5023/1668/12 спір за заявою ліквідатора про
витребування майна з чужого незаконного володіння до ліквідаційної маси
банкрута у зв`язку зі визнанням недійсними торгів та договорів купівлі-продажу
майна, які були підставою для вибуття такого майна з володіння банкрута,
Верховний Суд виходить з того, що не вирішення такого спору не спростовує
наявності правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство з
огляду на смерть фізичної особи та припинення її господарської діяльності
відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК
України.
50.В той же час особа, що вважає себе іпотекодержателем майна, яким
були забезпечені кредиторські вимоги, не позбавлена можливості доводити
наявність такого права в порядку позовного провадження після закриття
провадження у справі про банкрутство.
Немає коментарів:
Дописати коментар