ПОСТАНОВА 07 вересня 2023 року, cправа № 910/929/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113426866
У справі про неплатоспроможність ФО, яку було відкрито 09.02.2021, а 27.04.2021
затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1,1 млн грн, з яких:
4540,00 грн - як такі, що відшкодовуються позачергово, а 1107937,30 грн -
вимоги третьої черги, 02.06.2021 та 28.09.2022 керуючий реструктуризацією подав клопотання, в
якому просив списати податковий борг в сумі 1,1 млн грн як безнадійний та
закрити справу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ. Клопотання мотивоване тим,
що грошові вимоги ГУ ДПС у м. Києві на суму 4540,00 грн. Боржник 01.06.2021 погасив,
а податковий борг в сумі 1,1 млн грн, який грунтується на податкових
зобов`язаннях, донарахованих податковим органом у 2010 році і судовому рішенні
2011 року про стягнення податкового боргу та який визнаний судом у цій справі не підлягає реструктуризації та списується. Місцевий г/с ухвалою від 01.12.2022 податковий
борг в сумі 1,1 млн грн визнав таким, що підлягає списанню та справу закрив у зв`язку з погашенням всіх вимог
кредиторів. Апляційний г/с постановою
від 23.05.2023 ухвалу місцевого г/с скасував та справу направив для
продовження розгляду до суду першої інстанції, дійшов висновку, що оскільки справу було відкрито 09.02.2021, то
підлягає списанню податковий борг, що виник з 09.02.2018, і оскільки матеріали справи не містять доказів сплати
податкового боргу, а податковий борг не може бути визнаний таким, що не
підлягає реструктуризації та списаний на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ, дійшов
висновку, що клопотання керуючого реструктуризацією в цій частині належить
відхилити. Також на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для
закриття справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, оскільки підстави визначені у
вказаній статті застосовуються лише у справі про банкрутство юридичної особи. Верховний суд постанову апеляційного
г/с скасував, вказавши, що суд першої інстанції, на відміну від г/с апеляційної
інстанції, дійшов правильно висновку про те, що податковий борг боржника охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня
постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника, а тому є безнадійними та підлягають списанню.
Короткі висновки:
36-37. …ч. 2 ст. 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів
боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня
постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника. Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним
та його списання. При цьому Кодексом інших умов, окрім наявності провадження у
справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох
років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника зазначеним Кодексом не передбачено.
50. …у ч. 2 ст. 125 КУзПБ визнання податкового боргу безнадійним і його подальше
списання не пов`язується із безпосереднім затвердженням ухвалою суду плану
реструктуризації.
61.Тлумачення змісту ч. 1 ст. 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі ст. 113 КУзПБ із
застосуванням системного способу її інтерпретації свідчить, що наведена норма
та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за
винятком підстав, визначених пунктами 1, 2, які стосуються виключно юридичної
особи) є загальними щодо норм книги четвертої IV КУзПБ, яка містить підстави
закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної
особи - підприємця), адже вони застосовуються до більш широкого кола відносин:
як банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб (фізичних осіб -
підприємців).
62.Провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи
- підприємця) відповідно до положень КУзПБ може бути закрите з підстав:
- визначених ч. 7 ст. 123 КУзПБ (підстави, характерні за своєю особливістю
саме фізичній особі);
- визначених п.п. 1-8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави
можуть стосуватися фізичної особи);
- визначених приписами п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, до яких з урахуванням
відсильного характеру положень цього пункту належать інші підстави, передбачені
законом (до яких відносяться, зокрема, випадки, зазначені в ч. 11 ст. 126, ч. 3
ст. 128, ч. 3 ст. 129, ч. 1 ст. 134 КУзПБ).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо визнання податкового боргу безнадійним та його списання
32.Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про
неплатоспроможність на відміну від позовного провадження, призначенням якого є
визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має
задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
33.При цьому визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі
про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора,
які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і
допустимими доказами на час заявлення таких вимог.
34.Зазначене дає підстави для висновку про те, що до боргів
фізичної особи застосовується інший, передбачений нормами КУзПБ, порядок
погашення заборгованості боржника перед його кредиторами (в т.ч. і перед
податковими органами), ніж передбачений загальними положеннями цивільного,
податкового та іншого законодавства.
35.Також системний аналіз ч. 1, ч. 3 ст. 125 КУзПБ свідчить про те, що
Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне
погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану
реструктуризації.
36.Водночас ч. 2 ст. 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації
боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня
постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника.
37.Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його
списання. При цьому Кодексом інших умов, окрім наявності провадження у справі
про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до
дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника зазначеним Кодексом не передбачено.
38.Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання
нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1
цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному
погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних
1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків,
передбачених абзацом третім п.59.1 ст.59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується
за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого
платежу або визначення боргу безнадійним.
39.За змістом п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний
податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий
податковий борг.
40.Положеннями п. 101.2 ст. 101 ПК України визначено, що під терміном
"безнадійний" розуміється:
- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку
банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна
банкрута (пп. 101.2.1);
- податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку
недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності
майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі
недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
понад 720 днів перебуває у розшуку (пп. 101.2.2);
- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента,
стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений п.102.4 ст.102 цього
Кодексу (пп. 101.2.3);
- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин
непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 101.2.4);
- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру
внесено запис про його припинення на підставі рішення суду (пп. 101.2.5);
- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку
або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного
балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної
процедури (пп. 101.2.6).
41.Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх
інстанцій встановлено, що ухвалою попереднього засідання Господарського суду
міста Києва від 27.04.2021 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму
1112477,30 грн, з яких: 4540,00 грн - як такі, що відшкодовуються позачергово,
а 1107937,30 грн - вимоги третьої черги.
42.Також з матеріалів справи вбачається, що станом на 02.06.2022 боржником
здійснено погашення боргу на суму 4540,00 грн.
43.Разом з тим неоплаченими залишились визнані судом кредиторські вимоги ГУ
ДПС у м. Києві третьої черги задоволення на загальну суму 1107937,30 грн.
44.Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що податкове
зобов`язання, яке було визначене на підставі податкового повідомлення-рішення
№2874/1704 від 24.09.2010, податкового повідомлення-рішення №2875/1704 від
24.09.2010 у визначені п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" строки не було сплачене, а відтак набуло статусу
податкового боргу у 2010 році, у зв`язку з чим податковий орган надсилав
боржнику податкову вимогу №1/5349 від 23.11.2010 на суму 1107196,00 грн.
45.Вказаний податковий борг в загальній сумі 1107937,30 грн був в подальшому
стягнутий в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду міста
Києва від 06.07.2011 у справі №2а-4756/11/267, що набрала законної сили
17.07.2011.
46.З огляду на зазначене, в силу положень ч. 2 ст. 125 КУзПБ та встановлений
кодексом інший порядок погашення заборгованості боржника в процедурі
реструктуризації, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, на відміну від
господарського суду апеляційної інстанції, дійшов правильно висновку про те,
що зазначений борг боржника охоплюється поняттям боргу, що виник
протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійними та
підлягають списанню.
47.Господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те,
що оскільки провадження у даній справі було відкрито 09.02.2021, то підлягає
списанню податковий борг, що виник лише з 09.02.2018 до 09.02.2021.
48.Такій висновок суперечить правовій позиції, викладеній у постанові ВС від
13.06.2023 справі №907/76/22, яку Верховний Суд вважає за необхідне врахувати
під час перегляду в касаційному порядку справи №910/76/22.
49.Отже, враховуючи наявність в матеріалах справи клопотання керуючого
реструктуризацією боржника арбітражного керуючого про визнання боргу
безнадійним та його списання на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ, г/с дійшов
обґрунтованого висновку про наявність підстав для його задоволення.
50.При цьому у ч. 2 ст. 125 КУзПБ визнання податкового боргу безнадійним і
його подальше списання не пов`язується із безпосереднім затвердженням ухвалою
суду плану реструктуризації.
51.Верховний Суд відхиляє довід скаржника про не врахування висновку ВС,
викладеного у постанові від 04.09.2018 у справі №813/4430/16 щодо застосування
ч. 2 ст. 125 КУзПБ та пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України (розгляд порядку
списання безнадійного податково боргу ініціюється контролюючими органами
щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків),
оскільки у наведеній постанові не розглядалося питання застосування ч. 2 ст.
125 КУзПБ.
Щодо клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність
52.Суд апеляційної інстанції встановив, що до клопотання про закриття
провадження у справі арбітражний керуючий Попович Д.М. додав протокол зборів
кредиторів від 19.05.2021, у якому зафіксоване рішення про звернення до
господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Втім, у
зборах кредиторів не брав участь єдиний кредитор боржника - ГУ ДПС у м. Києві,
грошові вимоги якого були визнані господарським судом в попередньому засіданні
та який має право вирішального голосу на зборах кредиторів.
53.Отже, збори кредиторів, які були скликані на 19.05.2021, є такими, що не
відбулись, відповідно будь-які рішення кредиторами не ухвалювались, оскільки
присутні на зборах кредиторів боржник та арбітражний керуючий мають на зборах
кредиторів право дорадчого голосу, тобто не мають права приймати будь-які
рішення самостійно. Враховуючи, що збори кредиторів відбулись з порушенням ст.
48 КУзПБ, відповідно рішення, що зафіксовані у відповідному протоколі не можуть
братися до уваги.
54.Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що
наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції та не з`ясовані
ним при постановленні ухвали від 01.12.2022, тоді як будь-які клопотання про
закриття провадження у справі ГУ ДПС у м. Києві як єдиний кредитор боржника до
господарського суду першої інстанції не подавало.
55.Водночас в матеріалах справи наявні клопотання керуючого реструктуризацією
боржника арбітражного керуючого та боржника про закриття провадження у справі
про неплатоспроможність на підставі п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ у зв`язку з
погашенням боржником боргу перед ГУ ДПС у м. Києві в сумі 4540,00 грн та у
зв`язку визнанням боргу у розмірі 1107937,30 грн безнадійним та його списанням
на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ.
56.Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУзПБ основними завданнями зборів кредиторів у
процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого
реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан
боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів
боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану
реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до
господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про
закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
57.Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня
постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
і введення процедури реструктуризації боргів до г/с не поданий погоджений
боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, г/сс
має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття
процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про
закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
58.За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після
спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду
протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами
плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- г/с набуває право на альтернативне вирішення подальшого
руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про
закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
59.Зазначаючи про відсутність підстав для закриття провадження згідно з п. 4
ч. 1 ст. 90 КУзПБ (в редакції, що діяла станом на дату постановлення ухвали
першої інстанції), господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
підстави визначені у вказаній статті застосовуються лише у справі про
банкрутство юридичної особи, у зв`язку з чим відсутні і підстави для
задоволення клопотання керуючого реструктуризацією про закриття провадження.
60.Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.
61.Тлумачення змісту ч. 1 ст. 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі ст. 113 КУзПБ із
застосуванням системного способу її інтерпретації свідчить, що наведена норма
та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за
винятком підстав, визначених пунктами 1, 2, які стосуються виключно юридичної
особи) є загальними щодо норм книги четвертої IV КУзПБ, яка містить підстави
закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної
особи - підприємця), адже вони застосовуються до більш широкого кола відносин:
як банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб (фізичних осіб -
підприємців).
62.Провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної
особи - підприємця) відповідно до положень КУзПБ може бути закрите з підстав:
- визначених ч. 7 ст. 123 КУзПБ (підстави, характерні за своєю особливістю
саме фізичній особі);
- визначених п.п. 1-8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави
можуть стосуватися фізичної особи);
- визначених приписами п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, до яких з урахуванням
відсильного характеру положень цього пункту належать інші підстави, передбачені
законом (до яких відносяться, зокрема, випадки, зазначені в ч. 11 ст. 126, ч. 3
ст. 128, ч. 3 ст. 129, ч. 1 ст. 134 КУзПБ).
63.Відповідна позиція викладена у постанові від 02.02.2023 у справі
№5023/1668/12, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС від 26.05.2022 у справі №903/806/20, на яку
посилається скаржник.
64.Відповідно до зазначених норм суд закриває провадження, зокрема, у випадках
відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів
згідно з реєстром вимог кредиторів (п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ).
65.З системного аналізу ст.ст. 44, 48, 50, 58, 59 КУзПБ вбачається, що
об`єктом процедури банкрутства (неплатоспроможності) є пасив (борги) боржника,
погашення якого і відбувається в процедурах банкрутства (неплатоспроможності):
санації, ліквідації (реструктуризації боргів боржника, погашення боргів
боржника). Це ж стосується неплатоспроможності фізичних осіб.
66.Саме наявність/відсутність боргу є підставою як для відкриття, так і
закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Відсутність пасиву не дає право суду для подальшого руху справи, оскільки
неможливо без наявності пасиву боржника перейти до наступної судової процедури
в справі про банкрутство.
67.Тобто, у разі відсутності грошових вимог до боржника, у суду немає
процесуальної можливості перейти до наступної судової процедури.
68.Відповідно до ч. 2 ст. 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство може
бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї
статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після
визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 ч.1
цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому
пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
69.Враховуючи відсутність боргу у боржника, що підтверджується матеріалами
справи, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
70.Разом з тим, закриваючи провадження у справі за п. 4 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, суд
повинен застосовувати наслідки, передбачені ч. 4 ст. 90 КУзПБ.
71.Відповідно до ч. 4 ст. 90 КзПБ у випадках, передбачених п.4-6 ч.1 цієї
статті, г/с в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги
конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк
або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі
документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають
виконанню.
72.Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та зміну ухвали господарського суду першої інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар