ПОСТАНОВА 09 червня 2022 року, Cправа № 916/2102/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Білоуса В.В., Картере В.І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/104747570
20.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до г/с із
заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, вказавши про
неможливість сплатити заборгованість перед Державною в особі Київської міської
митниці ДФС у сумі 1,3 млн грн, із якої 696,5 тис. грн штрафні санкції; зобов`язання
виникло на підставі рішення Солом`янського районного суду від м. Києва
01.03.2019 у справі №760/33372/18.
Місцевий г/с зазначив, що за даними конкретизованого списку
кредиторів у боржника наявне зобов`язання перед кредитором у сумі 696,9 тис.
грн основного боргу, що перевищує 30 розмірів МЗП, у зв’язку з чим дійшов висновку про наявність підстави
для звернення до суду із заявою, яка передбачена п.1 ч.2 ст.115 КУзПБ і 08.09.2021
відкрив провадження у справі. Оприлюднення повідомлення на веб-порталі Судової
влади України про відкриття справи було здійснено 10.09.2021. Кредитори грошових
вимог до боржника не заявили, у зв’язку з чим 02.11.2021 Боржник подав до суду клопотання про
закриття справи на підставі п.6 ч.1 ст.90
КУзПБ та просив також застосувати наслідки закриття справи,
передбачені ч.4 ст.90 КУзПБ, зазначити, що
вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом
строк або були відхилені г/с, вважаються погашеними, а виконавчі документи за
відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Місцевий
г/с ухвалою від 03.11.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова
від 14.12.2021) провадження у справі закрив; суди дійшли висновку, що клопотання боржника про закриття справи
на підставі п.6 ч.1 ст. 90 КУзПБ не підлягає
задоволенню, однак у суду наявні підстави для закриття справи на підставі п.8 ч.1
зазначеної статті; висновки суду у підготовчому засіданні щодо наявності та
розміру зобов`язання боржника перед кредитором не мають сили преюдиції та
не надають підстав для визнання грошових вимог зазначеної особи як кредитора у
справі про неплатоспроможність в розумінні ст.1, 45 КУзПБ без їх звернення з відповідними заявами з вимогами до
боржника; відсутність заявлених кредиторами та визнаних судом грошових вимог
унеможливлює подальше провадження у справі про неплатоспроможність боржника,
оскільки КУзПБ не передбачає можливості здійснювати процедури банкрутства
стосовно особи, до якої не висунуто вимог кредиторів. Також, не існує механізму
переходу до підсумкового засідання суду без проведення попереднього засідання,
оскільки саме прийняття рішення щодо подальшого здійснення процедури
банкрутства належить до компетенції зборів кредиторів, які в даній справі
відсутні. При цьому,
було враховано правову позицію ВС у п. 44 постанови ВС від 11.02.2021 у справі
№910/16593/19. Верховний
Суд залишив касаційну
скаргу без задоволення, вказав, що:1) вважає вірним врахування судами
висновку ВС від 11.02.2021 у справі
№910/16593/19; врахування зазначеного висновку при розгляді справ про
неплатоспроможність ФО є доцільним; 2) закрити справу на підставі п.6 ст.90
КУзПБ суд може лише після визнання боржника банкрутом; 3)у разі не
звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника, у суду не має
процесуальної можливості перейти до стадії погашення боргів боржника; 4)строк
для заявлення кредиторами своїх вимог становить 30 днів …, такий строк не є
присічним, наслідком його пропуску є втрата таким кредитором права вирішального
голосу на зборах та комітеті кредиторів, водночас, незаявлення кредиторами у
строк, визначений ст.45 КУзПБ своїх вимог не має наслідком автоматичне продовження
процедури реструктуризації боргів, а тому суд відхиляє і доводи скаржника, що оскільки
строк процедури реструктуризації в 120 днів ще не закінчився і за цей час
кредитори могли заявити вимоги, суд першої інстанції мав продовжити розгляд
справи.
Б. Висновки щодо застосування
норми права
65. У випадку якщо після оприлюднення
офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство станом
на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто вимог, суд не
має змоги належним чином надати обґрунтовану оцінку твердженням боржника щодо
його неплатоспроможності, адже такі твердження боржника у процедурі банкрутства
мають бути досліджені судом критично з урахуванням як думки арбітражного
керуючого, так й інших конкурсних кредиторів щодо неможливості/недоцільності
застосування інших процедур. Тому подальше провадження у справі про банкрутство
є неможливим, у зв`язку з чим, його належить закрити на підставі п.8 ч.1 ст.90
КУзПБ, відповідно до якого г/с закриває провадження у справі про банкрутство,
якщо г/с не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
38.Пунктом 8 ч.1 ст.90 КУзПБ передбачено, що г/с закриває провадження у справі про
банкрутство, якщо г/с не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
39.У цій справі, відкриваючи провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у
заявника були підстави для звернення до г/с на підставі п.1 ч.2 ст.115 КУзПБ,
оскільки ОСОБА_1 надав суду відомості щодо невиконання грошового зобов`язання,
яке перевищувало 30 розмірів мінімальної заробітної плати, у встановлені
строки. Водночас, фактичний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором,
який належить визнати в справі про неплатоспроможність, включити до реєстру
вимог кредиторів не був предметом розгляду в підготовчому засіданні; розмір
заборгованості суд не встановлював і не визнавав. При цьому, висновки суду щодо
розміру заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором, як і висновки щодо
неможливості її погашення через відсутність майнових активів, ґрунтуються лише
на інформації, що надав сам боржник, без врахування відомостей від самого
кредитора, арбітражного керуючого та третіх осіб, які можуть мати інформацію
щодо заборгованості.
40.Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій
про те, що висновки суду у підготовчому засіданні щодо наявності та розміру
зобов`язання боржника перед кредитором не мають сили преюдиції та не
надають підстав для визнання грошових вимог зазначеної особи як кредитора у
справі про неплатоспроможність в розумінні ст. 1, 45 КУзПБ без їх
звернення з відповідними заявами з вимогами до боржника.
41.Верховний Суд також звертає увагу, що у випадку якщо після оприлюднення
офіційного оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство
станом на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто вимог,
суд не має змоги належним чином надати обґрунтовану оцінку твердженням
боржника щодо його неплатоспроможності, адже такі твердження боржника у
процедурі банкрутства мають бути досліджені судом критично з урахуванням як
думки арбітражного керуючого, так й інших конкурсних кредиторів щодо
неможливості/недоцільності застосування інших процедур. Тому подальше
провадження у справі про банкрутство є неможливим, у зв`язку з чим, його належить
закрити на підставі п.8 ч.1 ст.90
КУзПБ, відповідно до якого г/с закриває провадження у справі про
банкрутство, якщо г/с не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
Аналогічний за змістом висновок наведено в постанові ВС від 11.02.2021 у справі
№ 910/16593/19.
42.При цьому, зазначені висновки було сформовано ВС щодо
здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, водночас, ВС зауважує на
доцільності врахування зазначеного висновку також при розгляді справ про
неплатоспроможність фізичних осіб, враховуючи, що відповідно до ст.113 КУзПБ провадження
у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи -
підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб,
з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
43.Верховний Суд вважає вірним врахування судами першої та
апеляційної інстанцій зазначеного висновку та відхиляє у зв`язку з цим доводи
касаційної скарги про безпідставність посилання судами попередніх інстанцій на
постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/16593/19 оскільки, на
думку скаржника, висновки в ній зроблені за неподібних до цієї справи
правовідносин.
44.Отже, враховуючи викладене та встановлені судами попередніх
інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх
інстанцій про закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність
фізичної особи ОСОБА_1 на підставі положень п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.
45.У касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що суд першої
інстанції мав закрити провадження у справі про його неплатоспроможність на
підставі п.6 ч.1 ст.90 КУзПБ та застосувати наслідки, встановлені ч.4 названої
статті. При цьому, скаржник стверджує, що суд першої інстанції може прийняти
рішення про визнання боржника банкрутом за відсутності рішення зборів
кредиторів.
46.Колегія суддів відхиляє такі доводи касаційної скарги, з огляду на
таке.
47.Відповідно до п.6 ч.1 ст.90 КУзПБ г/с закриває провадження у
справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення
оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто
вимог.
48.Відповідно до ч.4 ст. 90 названого Кодексу у випадках,
передбачених п.4-6 ч.1 цієї статті, г/с в ухвалі про закриття провадження у
справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в
установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом,
вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами
визнаються такими, що не підлягають виконанню.
49.При цьому законодавство розмежовує можливість закриття
провадження у справі про банкрутство з тих чи інших підстав стадіями процедури
банкрутства.
50.Так, ч.2 ст.90 КУзПБ передбачено, що провадження у справі про банкрутство
може бути закрито у випадках, передбачених п.1, 2, 5 і 7 ч.1 цієї статті, на
всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання
боржника банкрутом), у випадках, передбачених п.3, 4, 8 і 9 ч.1 цієї статті, -
лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п.6 ч.1 цієї
статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
51.Згідно з положеннями ч.11 ст.126
КУзПБ у разі, якщо протягом трьох місяців з дня
постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
і введення процедури реструктуризації боргів боржника до г/с не поданий
погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів
боржника, г/с має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і
відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про
неплатоспроможність.
52.Верховний Суд виходить з того, що одним із наслідків
відсутності кредиторів боржника є неможливість організації і проведення зборів
кредиторів, до основних завдань яких у процедурі реструктуризації боргів
боржника віднесено розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та
прийняття рішення про його схвалення.
53.Тобто, за умови відсутності кредиторів, а відтак і
можливості розгляду та схвалення зборами кредиторів плану реструктуризації
боргів боржника, метою якого є відновлення платоспроможності боржника шляхом
зміни способу та порядку виконання його зобов`язань перед кредиторами, законодавець
передбачив право суду ухвалити рішення, яким визнати боржника банкрутом та
перейти до процедури погашення боргів або закрити провадження у справі.
Відповідне право реалізується судом з урахуванням конкретних обставин справи.
54.Згідно з положеннями ч.1 ст.130
КУзПБ г/с ухвалює постанову про визнання
боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо
протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану
реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури
погашення боргів боржника.
55. Отже, ухваленню постанови про визнання
боржника банкрутом передують такі умови, як не прийняття у встановлений законом
строк рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника
зборами кредиторів (що в свою чергу передбачає наявність кредиторів у справі
про банкрутство) або ухвалення судом рішення про перехід до процедури
погашення боргів боржника. Тобто у разі не звернення кредиторів з грошовими
вимогами до боржника, у суду не має процесуальної можливості перейти до стадії
погашення боргів боржника. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у
постанові від 23.12.2021 у справі № 921/173/21.
56.Зважаючи на викладене, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника
про можливість суду першої інстанції може прийняти рішення про визнання
боржника банкрутом за відсутності заявлених кредиторів.
57.Крім того, скаржник також не погоджується із висновком судів, що
закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п.6 ч.1 ст. 90 КУзПБ можливе
лише після визнання боржника банкрутом та вважає, що в такому випадку суд
першої інстанції мав би відмовити в задоволенні клопотання боржника і
продовжити розгляд справи, оскільки строк процедури реструктуризації в 120 днів
ще не закінчився і за цей час кредитори могли заявити вимоги.
58.Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений ст.45 КУзПБ банкрутства та
становить 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
59.Такий строк не є присічним, однак наслідком його пропуску є втрата
таким кредитором права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів
(ч. ст. 45 КУзПБ).
60.Водночас, незаявлення кредиторами у строк, визначений ст.45 КУзПБ своїх вимог
не має наслідком автоматичне продовження процедури реструктуризації боргів, а
тому суд відхиляє доводи скаржника, що суд першої інстанції мав продовжити
розгляд справи.
61.Щодо доводів касаційної скарги про необхідність формування
висновку Верховного Суду щодо застосування п.6 ч.1 ст. 90 КУзПБ, колегія суддів
відзначає, що оскільки у даній справі зазначена норма не підлягає застосуванню,
то Суд не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду у цій частині.
62.Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду
дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті
оскаржуваних ухвали та постанови про закриття провадження у цій справі про
неплатоспроможність фізичної особи не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з
чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та
обґрунтованих судових рішень.
Немає коментарів:
Дописати коментар