ПОСТАНОВА 02 червня 2022 року, Справа № 917/1384/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/105389855
ОСОБА_1 звернулася до г/с із заявою про відкриття справи про
неплатоспроможність на підставі ст. 113 КУзПБ; 17.12.2020 г/с провадження за
заявою відкрив; 20.01.2021 до суду надійшла заява ТзОВ "ФК
"Форінт" (далі-Кредитор) про визнання грошових вимог в сумі 1,9 млн
грн., яка мотивована наявністю у нього права вимоги до Боржника, яке
виникло на підставі договорів про відступлення права вимоги за укладеним боржником
з Банком кредитним договором, для забезпечення виконання зобов`язань, за яким
між цими ж сторонами укладено договір іпотеки. Нормативно-правовим
обґрунтуванням поданої заяви визначено ст.2, ч.1 ст.45, ч.6 ст.119, ст.122
КУзПБ. Місцевий г/с грошові вимоги кредитора визнав в заявленій сумі. Апеляційний
г/с ухвалу місцевого г/с скасував та прийняв нове рішення, яким грошові
вимоги кредитора задовольнив частково в сумі 146,43 тис. грн та визнав
правомірним й обґрунтованим розрахунок боргу наданий боржником, проведений,
з-поміж іншого, з урахуванням п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ та відмовив в решті заявлених вимог з підстав
непідтвердження розрахунку кредитора первинними бухгалтерськими документами та
помилками в проведеному розрахунку. Верховний Суд скасував судові
рішення нижчих судів та направив справу на новий розгляд до суду першої
інстанції вказавши на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо
застосування у цій справі положень п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ та передчасними висновки нижчих судів зроблені за
результатом розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог.
Висновки щодо застосування норм права
163.Аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ приводить до висновку, що ними
урегульовано умови й порядок здійснення
провадження у справі про неплатоспроможність боржників (фізичних осіб) та реструктуризації
заборгованості без розмежування її природи, підстав виникнення,
складу заборгованості, суб`єктного та кількісного складу кредиторів тощо.
164. Звернення боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі
про його неплатоспроможність з урахуванням положень визначених п.5 розділу
"Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначає умовою їх
застосування дотримання характерних саме лише для такої процедури вимог закріплених
в наведеному пункті для її запровадження щодо боржника, а саме наявність:
(І) одночасної сукупності таких юридичних фактів, що закріплені в абзаці
першому пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ:
1) заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього
Кодексу;
2) ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті;
3) такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку;
4) предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем
проживання сім`ї боржника.
(ІІ) додаткової кваліфікуючої передумови для застосування
абзацу 2 п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ:
1) володіння боржником на праві власності лише одним об`єктом нерухомості.
165.Положення п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ
застосовуються при розгляді заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника -
фізичної особи лише у разі звернення боржника із заявою та відкриття судом
провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням приписів цієї норми.
166. Суд не вправі змінювати наведені боржником в заяві про його
неплатоспроможність нормативну(і) підставу(и) для відкриття провадження у
справі про його неплатоспроможність (ст.113 КУзПБ або п.5 розділу
"Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ), право на визначення
якої(их) за приписами ч.2 ст.115 КУзПБ належить виключно лише боржнику.
167. Межі судового контролю за цих умов обмежуються дослідженням судом змісту заяви
фізичної особи про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність та
долученого до неї проєкту плану реструктуризації боржника на предмет їх
відповідності вимогам та умовам, встановленим ст.113 КУзПБ або п.5 розділу
"Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ відповідно.
168. У випадку відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи в загальному порядку, визначеному Книгою IV КУзПБ, під час розгляду судом
грошових вимог кредитора до боржника приписи п.5 розділу "Прикінцеві та
перехідні положення" КУзПБ не застосовуються.
169. Системне тлумачення ст.113, п.1 ч.1 ст.120, ч.1 ст.122 КУзПБ
свідчить, що подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та
їх розгляд судом здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних
осіб.
170. Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст.45-47 КУзПБ має
належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори,
накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити
їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та
аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є
відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання.
171. Суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною
докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок
заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими
наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або
частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні
свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.
172. Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі
не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам
встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності
первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі
банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума
кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому
періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо застосування при розгляді заяви кредитора з грошовими вимогами до
боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність в
порядку визначеному Книгою IV КУзПБ приписів пункту 5 розділу "Прикінцеві
та перехідні положення" КУзПБ
60. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у
господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього
Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі
- Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на
обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
61. Згідно із ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
62. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про
банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
63. Особливості відновлення платоспроможності боржника -
фізичної
особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.
64. За частиною другою статті 6 КУзПБ відповідно до цього Кодексу щодо
боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація
боргів боржника; погашення боргів боржника.
65. Частиною першою статті 115 КУзПБ визначено, що провадження у
справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або
фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
66. Для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку
визначеному Книгою четвертою КУзПБ боржник відповідно до ч.1 ст. 115 КУзПБ має
звернутися до г/с із відповідною заявою, навівши в ній одну (або більше однієї)
із підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника -
фізичної особи визначених ч.2 ст. 115 КУзПБ, перелік яких не є вичерпним.
67. Згідно приписів ч.3 ст.119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання
може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити
провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження
однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч.2 ст.115 КУзПБ та
відповідності заяви вимогам ст.116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав
- відмовити у відкритті провадження у справі про
неплатоспроможність з підстав визначених ч.4 ст.119 КУзПБ.
68. В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника г/с зазначає про: 1) відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника; 2) введення процедури реструктуризації
боргів боржника; 3) введення мораторію на задоволення вимог
кредиторів; 4) призначення керуючого реструктуризацією; 5) вжиття заходів
для забезпечення вимог кредиторів; 6) строк подання арбітражним керуючим до г/с
відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати
30 днів з дня проведення підготовчого засідання суду; 7) проведення арбітражним
керуючим виявлення, складання опису майна боржника (проведення інвентаризації)
та визначення його вартості; 8) строк підготовки та подання до г/с
плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати
трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункти 1 - 8
частини п`ятої статті 119 КУзПБ).
69. З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника
настають правові наслідки відкриття провадження у справі (щодо
умов та порядку пред`явлення кредиторами вимог до боржника, арешту майна
боржника та інших обмежень боржника, припинення нарахування штрафів та інших
санкцій, здійснення корпоративних та реалізації майнових прав, строку виконання
грошових зобов`язань боржника, відчуження та розпорядження майном боржника),
перелік яких визначено частиною першою статті 120 КУзПБ.
70. За ч.2 ст.122 КУзПБ попереднє засідання суду проводиться
не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність. В ухвалі за результатами попереднього засідання суду,
зазначаються, зокрема, дата засідання господарського суду, яке має відбутися не
пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто
погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято
рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у
справі.
71. Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи
(фізичної особи - підприємця) наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація
боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності
фізичної особи" КУзПБ (статті 124 - 129 Кодексу).
72. Стаття 124 цього Кодексу встановлює загальні вимоги до
плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають
бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті
КУзПБ також визначені загальні вимоги до виконання плану
реструктуризації боргів боржника.
73.Отже, Книгою четвертою КУзПБ урегульовано умови й порядок здійснення
провадження у справі про неплатоспроможність боржників (фізичних осіб) та реструктуризації
заборгованості без розмежування її природи, підстав виникнення,
складу заборгованості, суб`єктного та кількісного складу кредиторів тощо.
74. Такий порядок, з-поміж іншого, передбачає: звернення боржника
до суду заявою з дотриманням вимог визначених ст.115, 116 КУзПБ,
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з моменту якого
настають правові наслідки встановлені ч.1 ст.120 КУзПБ, призначення та
проведення попереднього засідання у справі, визначення строку підготовки та
подання до суду плану реструктуризації, розроблення плану реструктуризації,
обговорення його умов, схвалення його кредиторами, погодження боржником та
затвердження плану реструктуризації судом з попереднім призначенням судового
засідання для розгляду заяви про його затвердження на якому заслуховується
думка кожного присутнього кредитора, який має заперечення щодо плану
реструктуризації боргів.
75. Водночас у пункті 5 КУзПБ розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ законодавець визначив особливості
реструктуризації заборгованості фізичних осіб за
кредитом в іноземній валюті забезпеченим іпотекою квартири
або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.
76. Згідно із абзацом першим пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ протягом п`яти років з дня введення в
дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла
до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній
валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового
будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за
процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом
реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей,
встановлених цим пунктом.
77. Текстуальне тлумачення абзацу 1 п.5 розділу "Прикінцеві
та перехідні положення" КУзПБ свідчить, що диспозиція цієї норми
передбачає здійснення провадження у справі про неплатоспроможність фізичних
осіб за наведеними особливостями у разі наявності одночасної сукупності
таких юридичних фактів:
1) заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу;
2) ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті;
3) такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку;
4) предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем
проживання сім`ї боржника (див. висновок викладений у постанові КГС ВС від
26.05.2022 у справі № 923/984/21).
78. Абзацом 2 п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ
визначено, що у разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності
фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві
власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим
будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці
забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до ст.116
цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без
надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією,
передбачених п.12 ч.3 ст.116 цього Кодексу, до якої додається проект
плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним
цим пунктом.
79. Тобто додатковою кваліфікуючою передумовою застосування
абзацу 2 п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ
є володіння боржником на праві власності лише одним об`єктом
нерухомості. Однак умови для відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника (фізичної особи) з урахуванням особливостей
визначених п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ є
незмінними - одночасна наявність сукупності юридичних фактів передбачених
абзацом 1цього пункту.
80. Для реструктуризації заборгованості фізичної особи за кредитом в
іноземній валюті з урахуванням визначених п.5 розділу "Прикінцеві та
перехідні положення" КУзПБ заява боржника про відкриття
провадження у справі про його неплатоспроможність, окрім закріплених до неї
вимог ст.116 КУзПБ (за винятком визначення особи арбітражного керуючого та без
надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених
п.12 ч.3 ст.116 цього Кодексу) та план реструктуризації мають
відповідати умовам реструктуризації визначеним цим пунктом.
81.Абзацом 4 п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ
закріплено спрощену процедуру розгляду судом у підготовчому
засіданні плану реструктуризації боржника, яка передбачає розгляд
плану реструктуризації без застосування особливостей порядку і
процедури розгляду визначеної ст.126 цього Кодексу (зокрема, відсутня
необхідність проведення зборів кредиторів на яких розглядається погоджений
боржником план реструктуризації боргів, немає обговорення плану
реструктуризації, його схвалення тощо) та урахування процесуальної позиції щодо
нього забезпеченого кредитора, але лише за умови відповідності заяви
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи та плану реструктуризації умовам реструктуризації,
визначеним цим пунктом.
82. Негативним процесуальним наслідком невідповідності поданої заяви боржника
(фізичної особи) про відкриття провадження у справі про його
неплатоспроможність умовам реструктуризації визначеним п.5 розділу
"Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ за абзацом четвертим цього
пункту є відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
83. Отже, звернення боржника до суду із заявою про відкриття провадження у
справі про його неплатоспроможність з урахуванням положень визначених п.5
розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначає
умовою їх застосування дотримання характерних саме лише для такої процедури
вимог закріплених в наведеному пункті для її запровадження щодо
боржника (див. висновок викладений у постанові КГС ВС від
26.05.2022 у справі № 923/984/21).
84. Тобто розгляд справи про неплатоспроможність фізичної особи з урахуванням
положень п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у
порівнянні з розглядом в порядку визначеному Книгою четвертою КУзПБ має
відмінності щодо:
- умов відкриття провадження у справі (розгляд
з урахуванням п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ
передбачає, окрім загальних умов визначених ст.115, 116 КУзПБ для відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, необхідність
наявності кваліфікуючих ознак передбачених цим пунктом);
- розгляду справи та плану реструктуризації (пункт 5
розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не передбачає
проведення попереднього засідання у справі, визначення строку підготовки та
подання до суду плану реструктуризації (за пунктом 5 подається одночасно із
заявою про відкриття), розроблення плану реструктуризації, схвалення його
кредиторами, погодження боржником, заслуховування судом думки кредиторів, які
мають заперечення щодо плану реструктуризації);
- процесуальних рішень за наслідком відкриття провадження у
справі та строків розгляду справи (у разі відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність з урахуванням пункту 5 розділу "Прикінцеві
та перехідні положення" КУзПБ одночасно затверджується план
реструктуризації, тоді як розгляд справи в порядку визначеному Книгою четвертою
КУзПБ передбачає відкриття провадження із введення процедури реструктуризації
боргів боржника та визначенням строку розроблення плану реструктуризації,
розгляд його зборами кредиторів, схвалення кредиторами, погодження боржником,
подання до суду) тощо.
85. За наведеного, положення п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ застосовуються при розгляді заяви кредитора з грошовими
вимогами до боржника - фізичної особи лише у разі звернення боржника із заявою
та відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням
приписів цієї норми.
86. Цілком очевидно, що суд не вправі змінювати наведені боржником в заяві
про його неплатоспроможність нормативну(і) підставу(и) для відкриття
провадження у справі про його неплатоспроможність (ст.113 КУзПБ або п.5 розділу
"Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ), право на визначення
якої(их) за приписами ч.2 ст.115 КУзПБ належить виключно лише боржнику.
87. Межі судового контролю за цих умов обмежуються дослідженням судом змісту
заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про її
неплатоспроможність та долученого до неї проєкту плану реструктуризації
боржника на предмет їх відповідності вимогам та умовам, встановленим ст.113
КУзПБ або п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ
відповідно.
88. Таким чином у випадку відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи в загальному порядку, визначеному Книгою IV
КУзПБ, під час розгляду судом грошових вимог кредитора до боржника приписи
пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не
застосовуються.
Щодо суті касаційної скарги та можливості підтвердження розрахунком
заборгованості за кредитним договором (за відсутності первинних бухгалтерських
документів на підтвердження заборгованості боржника та обставин щодо руху
коштів) наявності в кредитора грошових вимог до боржника у справі про
банкрутство (неплатоспроможність) в розмірі визначеному ним в заяві
89. Предметом судового розгляду у справі є заява ТзОВ "ФК
"Форінт", правонаступником якого наразі є ТзОВ "Цикл
Фінанс", про визнання грошових вимог до боржника, обґрунтована наявністю у
нього права вимоги до боржника за укладеним останнім кредитним та іпотечним
договорами.
90.Зміст доводів касаційної скарги ТзОВ "Цикл Фінанс" зводиться до
незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо відхилення
заявлених ним грошових вимог до боржника з підстав, зокрема, невідповідності
поданого розрахунку діючому законодавству з оформлення бухгалтерських
документів, необґрунтованості розрахунку заборгованості, проведення його з
помилками, невідповідності в розрахунку розміру заборгованості за кредитом із
тим, що зазначений у заяві про визнання грошових вимог до боржника.
91.Відповідно до ст.113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника
- фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку,
визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей,
встановлених цією Книгою.
92. З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення
таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про
неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини
першої статті 120 КУзПБ).
93. За ч.1 ст.122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх
розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному
цим Кодексом для юридичних осіб.
94. Системне тлумачення ст.113, п.1 ч.1 ст.120, ч.1 ст.122 КУзПБ свідчить, що
подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд
судом здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
95. Частиною 1 ст.45 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які
виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані
подати до г/с письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про
відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення
грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення
оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
96. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів,
подані в межах строку, визначеного ч.1 цієї статті, розглядаються г/с у
попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, розглядаються г/с у порядку черговості їх
отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання г/с.
За результатами розгляду зазначених заяв г/с постановляє ухвалу про визнання чи
відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала
господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до
реєстру вимог кредиторів (ч.6 ст.45 КУзПБ).
97. Відповідно до ч.1 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні г/с розглядає всі
вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього
Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника
майна.
98. Суд наголошує, що розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу
норм ст.45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність
поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими
вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у
них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам,
запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є
відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання
(див. висновок, викладений у постанові КГС ВС від 21.10.2021 у справі №
913/479/18).
99. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені
вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих
кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника,
їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих
грошових вимог, покладений на г/с, в провадженні
якого перебуває справа про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах
КГС ВС від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №
910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
100. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та
повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає
кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному
законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє
частково чи повністю грошові вимоги кредитора (висновки викладені у
постановах КГС ВС від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі
№ 910/10542/18).
101. Наведені висновки щодо застосування норм Закону про банкрутство не
втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, відповідно до
п.4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення
його в дію подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до
положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, оскільки чинний Кодекс (статті 45 - 47) містить аналогічне правове
регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у
справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом (аналогічної позиції
дотримується КГС ВС у постанові від 27.10.2020 у справі № 917/814/16).
102. Утім суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та залишили поза
увагою.
103. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та
безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для
суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість,
достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок
доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в
цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у
справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
104. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог
щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки
доказів.
105. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично
значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями,
якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування
запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й
обґрунтованого рішення.
106. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що
при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце
обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими
доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення
для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму
належить застосувати до цих правовідносин.
107. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням
критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у
жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та
їх сукупності в цілому.
108. Частинами 1, 2,4 ст.269 ГПК України визначено, що суд апеляційної
інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та
перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції
досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в
апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не
обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи
буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою
підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм
матеріального права.
109. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до
судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
110. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції не
встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є
компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте
зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та
рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
111. У справі, що розглядається вимоги заяви ТзОВ "ФК "Форінт"
обґрунтовані наявністю у нього права вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на
підставі договорів про відступлення права вимоги за укладеним ОСОБА_1
з ВАТ "Сведбанк" кредитним договором та договором іпотеки.
112. Суд першої інстанції за результатом розгляду заявлених кредиторських
вимог ТзОВ "ФК "Форінт" дійшов висновку, що вони є документально
підтвердженими, а наданий кредитором розрахунок заборгованості відповідає
дійсності, тоді як апеляційний господарський суд, зокрема, дійшов висновку, що
долучений ТзОВ "ФК "Форінт" розрахунок не відповідає діючому
законодавству з оформлення первинних бухгалтерських документів, не
підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку, не відображає
відомостей про дати внесення платежу, зарахування коштів, з урахуванням чого
визнав правомірним та обґрунтованим розрахунок наявної заборгованості перед
кредитором поданий боржником, який, з-поміж іншого здійснено із врахуванням
положень п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
113. Проте суд вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій
передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають
значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав для визнання
заявлених ТзОВ "ФК "Форінт" грошових вимог до боржника .
(І) Щодо підтвердження первинними документами заборгованості боржника та
обставин руху коштів відображених у розрахунках боргу
114.Суд звертає увагу, що розглядаючи кредиторські вимоги суд зобов`язаний
належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх,
надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та
з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у
боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах
КГС ВС від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі
№ 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).
115. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть
підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними,
рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові
відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором,
або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено
вирішення такого спору (висновки наведені у постановах КГС ВС від
20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від
15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від
27.02.2020 у справі № 918/99/19).
116. Тобто саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу,
до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості
боржника перед кредитором підтверджується заборгованість суб`єкта
господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для
встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових
вимог цього кредитора (див. постанову КГС ВС від 23.09.2021 № 910/866/20).
117. Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених
судових рішень) первинний документ - це документ, який містить відомості про
господарську операцію.
118. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а
також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської
звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів
України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку № 88).
119. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів
у бухгалтерському обліку № 88 визначено, що первинні документи - це документи,
створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про
господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації
(власника) на їх проведення.
120. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та
фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент ухвалення
оскаржених судових рішень) підставою для бухгалтерського обліку господарських
операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть
бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі
обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву
підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської
операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за
здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий
підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у
здійсненні господарської операції.
121. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4
пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку № 88 за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити:
найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва
документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції,
одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному
виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської
операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають
змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції.
122. Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про
бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів
2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні
документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують,
фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами)
та мають юридичне значення для встановлення обставин такого
виконання (див. постанови КГС ВС від 10.02.2020 у справі №
909/146/19, від 23.09.2021 № 910/866/20).
123. Верховний Суд звертає увагу, що визначаючи розмір заборгованості
боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у
цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх,
оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі
доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити
правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є
процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду
під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові
ВП ВС від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17).
124. Однак суд першої інстанції в межах наявних в нього повноважень,
передбачених статтями 86, 237 ГПК України, незважаючи на заперечення боржника
щодо невідповідності розрахунку заборгованості за договором кредиту вимогам
законодавства стосовно оформлення бухгалтерських документів, не надав оцінку наявності/відсутності
підтвердження первинними документами заборгованості боржника та
обставин щодо руху коштів між сторонами за кредитним договором, відображених в
розрахунках заборгованості ОСОБА_1 долучених як ТзОВ "ФК
"Форінт" так і безпосередньо самим боржником.
125. Аналогічно наведена обставина залишена без належної оцінки апеляційним
господарським судом, який хоча і встановив, що розрахунок заборгованості
наданий кредитором не підтверджений первинними документами бухгалтерських
нарахувань, водночас визнав за відсутності первинних документів правомірним та
обґрунтованим долучений боржником розрахунок заборгованості перед ТзОВ "ФК
"Форінт", тим самим дійшовши взаємосуперечливого висновку за
результатом розгляду таких вимог (за встановленої ним відсутності первинних
документів як зі сторони кредитора так і боржника визнав кредиторські вимоги
ТзОВ "ФК "Форінт" в розмірі визначеному саме боржником).
126. Суд звертає увагу, що розрахунок заборгованості складений в односторонньому
порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає
вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за
відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує
суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме
та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним
у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.
127. Водночас за п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку,
бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках
України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 виписки з
особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і
призначаються для видачі або відсилання клієнту.
128. Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та
надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який
суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці
доводів про реальне виконання кредитного договору (висновок, викладений у постановах
КЦС ВС від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20 від 01.12.2021 у справі №
752/14554/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 201/8309/18).
129. Суд звертає увагу, що разі надання заявником разом з заявою в строк
визначений статтею 45 КУзПБ доказів, які в своїй сукупності свідчать про
виникнення у боржника перед ним грошового зобов`язання, останній під час
розгляду таких вимог не позбавлений можливості подання до суду пояснень,
уточнень, документів, які за своїм наслідком та змістом не змінюють
суті заявлених вимог, не впливають на результати їх розгляду, а фактично
конкретизують (усувають неточності розуміння та сприйняття) заявлені вимоги,
спростовують аргументи учасників справи щодо цих вимог. Наведене у такому
випадку не є підставою для застосування до поданої кредитором заяви з грошовими
вимогами до боржника приписів абзаців 2, 3 ч.4 ст.45 КУзПБ (див. висновок,
викладений у п. 115-116 постанови КГС ВС від 29.03.2021 у справі №
913/479/18).
130. Утім наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та залишили поза
увагою.
131. Окрім того, без належної уваги суду першої інстанції залишені аргументи
боржника викладені в запереченнях та доповненнях до заперечень щодо спливу за
вимогами ТзОВ "ФК "Форінт" в частині сум заборгованості за
кредитом та за відсотками позовної давності визначеної статтею 257 ЦК України.
(ІІ) Щодо дійсності вимоги на підставі якої виникли грошові вимоги
132. Із встановлених обставин справи вбачається, що вимоги ТзОВ "ФК
"Форінт" ґрунтуються на виникненні у нього за наслідком відступлення
за договорами (ВАТ "Сведбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк"
з послідуючим відступленням ПАТ "Дельта Банк" на користь ТзОВ
"ФК "Форінт") права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором
укладеним нею з ВАТ "Сведбанк".
133. Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні
може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі
за правочином (відступлення права вимоги).
134. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору
купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має
особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються
положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або
законом (ч.2,3 ст. 656 ЦК України).
135. Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять
права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на
момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
136. Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права)
можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний
кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які
дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги
(майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в
такому зобов`язанні кредитор.
137. Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки
відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі
обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом
і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав,
які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок
викладений в постанові ВСУ від 05.07.2017 у справі №
752/8842/14-ц, постанові КГС ВС від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від
13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
138. Суд звертає увагу, що визнанню судом та включенню до реєстру вимог
кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише
дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству.
139. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує
факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та
підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права
вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним
договором, а також докази на підтвердження оплати за
договором (див. постанови КЦС ВС від 29.06.2021 у справі №
753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, постанову КГС ВС від
20.12.2021 у справі № 911/3185/20).
140. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом
недійсним.
141. У постанові ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено
висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності
правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним,
тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки
ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке
набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору
всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно
здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають
виконанню.
142. Однак суди попередніх інстанцій не надали оцінки дійсності
вимоги ТзОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 за кредитним договором,
наявність якої є підставою заявлених ТзОВ "ФК "Форінт"
грошових вимог до боржника, не з`ясували чи набуло ТзОВ "ФК
"Форінт" права вимоги до боржника в тому обсязі про який він зазначає
в заяві про визнання грошових вимог.
(ІІІ) Щодо застосування під час розгляду заяви ТзОВ "ФК
"Форінт" приписів п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ
143. Із встановлених обставин справи вбачається, що заперечуючи щодо
проведеного ТзОВ "ФК "Форінт" розрахунку заборгованості ОСОБА_1
надала до суду власний розрахунок заборгованості перед кредитором,
проведений, з-поміж іншого, з урахуванням п.5 розділу "Прикінцеві та
перехідні положення" КУзПБ, який суд апеляційної інстанції визнав
правомірним та обґрунтованим застосувавши під час розгляду заявлених
кредиторських вимог ТзОВ "ФК "Форінт" положення наведеної норми
КУзПБ.
144. Однак як суд першої інстанції, який взагалі залишив наведену обставину
поза увагою, так і апеляційний г/с не надали оцінку наявності підстав для
застосування у цій справі під час розгляду кредиторських вимог ТзОВ
"ФК "Форінт" приписів п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ з огляду на звернення ОСОБА_1 із заявою та відкриття
провадження у справі про її неплатоспроможність на підставі ст.113 КУзПБ.
…
158. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій
постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і
об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема,
надати оцінку заявленим вимогам ТзОВ "ФК "Форінт",
правонаступником якого наразі є ТзОВ "Цикл Фінанс" та доказам наданим
в підтвердження таких вимог, наявним у них невідповідностям та запереченням
щодо цих вимог боржника та керуючого реалізацією Терещенко О. В., в тому числі
оцінку:
1) підтвердження первинними документами дійсного розміру заборгованості
боржника та обставин щодо руху коштів між сторонами за кредитним договором;
2) наявності підстав для застосування позовної давності до заявлених
кредиторських вимог;
3) дійсності вимоги ТзОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 за
кредитним договором, набуття ТзОВ "ФК "Форінт" права вимоги до
боржника в тому обсязі про який він зазначає в заяві про визнання грошових
вимог до боржника;
4) правомірності застосування під час розгляду заяви ТзОВ "ФК
"Форінт" приписів п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ.
159. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством
розглянути заяву ТзОВ "ФК "Форінт" про визнання грошових вимог
до боржника у розмірі 1 941 341,37 грн.
160. Принагідно Верховний Суд із урахуванням змісту вказівок у цій справі
вважає за необхідне також звернути увагу суду під час нового розгляду справи на
правову позицію викладену у постанові ВС від 09.09.2021 у справі №
916/4644/15 щодо застосування позовної давності у справі про
банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар