ПОСТАНОВА 14 грудня 2021 року, Справа № 902/626/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102058487
У справі про неплатоспроможність фізичної
особи арбітражний керуючий подав суду на затвердження свої остаточні звіти, які
просив затвердити, і так як у банкрута
були відсутні майнові активи, за рахунок яких можливе погашення суми основної
грошової винагороди арбітражного керуючого, просив стягнути її в невиплаченій
сумі з кредиторів. Місцевий г/с ухвалою від 30.06.2021, яка залишена без
зміна апеляційним г\с (постанова від 07.09.2021) звіт арбітражного
керуючого (керуючого реалізацією) про проведену роботу затвердив, завершив
процедуру погашення боргів фізичної особи, провадження у справі закрив, а у
пропорційному стягненні з кредиторів грошової винагороди арбітражного керуючого
за виконання повноважень керуючого реструктуризації та керуючого реалізацією
відмовив. Верховний Суд судові рішення нижчих судів скасував, вказавши,
зокрема, що судами невірно застосовано норми матеріального права – ст.43 Конституції України, статті
30 КУзПБ та що для ухвалення нового рішення необхідно
досліджувати докази для встановлення доведеності розміру заявленої грошової
винагороди та надавати таким доказам відповідну оцінку, що виходить за межі його
повноважень, а тому направив справу у
скасованій частині до місцевого г/с на новий розгляд.
Короткі висновки:
35. …, надання послуг арбітражного керуючого,
як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній
основі.
36. Кредитори як споживачі послуг
арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають
усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на
отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним
здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією,
керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата
грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел
має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
37. При цьому, можливість покладення на
кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного
керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого
реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у
справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення
авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів
боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого,
приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання
своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення
безпідставного затягування розгляду справи.
38.…відмінність боржників яка виражається
у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних
процедур передбачених КУзПБ, жодним чином не може нівелювати право
арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на
відшкодування його витрат, а тому судами попередніх інстанцій помилково не
враховано правові висновки ВС викладені в постановах від 24.04.2018 у справі №
910/2923/15-г, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 16.04.2019 у справі №
914/2458/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15.
Позиція Верховного Суду
21.Згідно п.3 ч.1 ст.12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма
правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією,
керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі
має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим
Кодексом.
22.Частиною 1 ст.30 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує
повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого
складається з основної та додаткової грошових винагород.
23.Згідно абзаців 6, 7 ч.2 ст.30
КУзПБ сплата основної винагороди
арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна,
ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого
реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором
або боржником) на депозитний рахунок г/с, який розглядає справу, до моменту
подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо
процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна
винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів,
одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності,
або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в
заставі.
24. Частиною 5 ст.30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд
для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного
керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів
визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою
господарського суду.
25. Окрім того, статтею
114 КУзПБ визначено
права та обов`язки арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність фізичних
осіб. При цьому, згідно ч.4 вказаної норми кредитори мають право за рахунок
власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.
26. Згідно ч.1, 4, 7 ст.43
Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на
життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має
право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу
від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю
захищається законом.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що судом неодноразово
затверджувалися звіти про нарахування та виплату основної грошової винагороди
арбітражного керуючого
28. Разом з тим, судами встановлено, що як вказано у звіті, за
виконання повноважень керуючого реструктуризації та керуючого реалізацією майна
арбітражному керуючому виплачено основну грошову винагороду не в повному
обсязі.
29.Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що у банкрута
відсутні майнові активи, за рахунок яких можливе погашення суми основної
грошової винагороди арбітражного керуючого.
30. При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому
можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та
прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод та інших міжнародних актів
(зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної
організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану
Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про
скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року),
резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та
суперечить ст.43 Конституції України.
31. Судами попередніх інстанцій не встановлено наявність
поданих чи задоволених скарг чи заперечень щодо дій (бездіяльності)
арбітражного керуючого або інших обставин, які б свідчили про неналежне
виконання ним своїх повноважень з метою затягування розгляду справи про
неплатоспроможність боржника.
32. Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого,
з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці
арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного
керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень,
оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової
винагороди, чого у цій справі судами не встановлено.
33. Крім того, пункт 14.1.226.
статті 14 ПК України визначає: самозайнята особа
- платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну
професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої
підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь
фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або
викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних
виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих
санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи
архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною
діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою -
підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
34. Отже, відповідно до приписів ПК України поняття
незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята
особа".
35. Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта
незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній
основі.
36. Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які
очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний
керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої
законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним
повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого
реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата
грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших
джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного
боржника.
37. При цьому, можливість покладення на кредиторів
передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у
зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією,
керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність
фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна
стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за
діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні
та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що,
зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду
справи.
38. З огляду на викладене, відмінність боржників яка
виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування
до них різних процедур передбачених КУзПБ, жодним чином не може нівелювати право
арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на
відшкодування його витрат, а тому судами попередніх інстанцій помилково не
враховано правові висновки ВС викладені в постановах від 24.04.2018 у справі №
910/2923/15-г, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 16.04.2019 у справі №
914/2458/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15.
Немає коментарів:
Дописати коментар