ПОСТАНОВА 25 листопада 2021 року, Справа
№ 5023/5622/12, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Картере
В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101424077
У справі про банкрутство ФОП (далі - Боржник) АТ "ВТБ Банк"
в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" (далі -
Банк) 07.05.2019 подав заяву про визнання недійсними результатів аукціону з
продажу майна Боржника, проведеного 22.01.2019 з посиланням на те, що аукціон
проведений з порушенням через недотримання вимог Закону про банкрутство щодо
узгодження із заставним кредитором продажу майна Боржника, що було предметом
забезпечення вимог Банку, та щодо забезпечення відчуження такого майна за
найвищою ціною, адже продаж відповідного майна здійснений за заниженою ціною. Боржник
вказану заяву підтримав та зазначив також про проведення спірного аукціону без
дозволу органу опіки та піклування. Місцевий г/с за результатами нового
розгляду ухвалою від 15.06.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с
(постанова від 29.09.2021), заяву задовольнив, керуючись принципом jura
novit curia ("суд знає закони") та з огляду на порушення Закону
України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як
забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі -Закон про мораторій); не дотримання ст.90-91 Закону про банкрутство (в редакції, чинній після 19.01.2013) та ч.7 ст.47
Закону про банкрутство (в редакції Закону
України №3795-VI від 22.09.2011) щодо формування
складу майна банкрута, яке виставляється на продаж, в частині належної фізичній
особі квартири; порушення прав і законних інтересів малолітніх дітей боржника,
оскільки у відповідному житловому приміщенні (квартира), яке було продано з
прилюдних торгів, були зареєстровані малолітні діти. Верховний Суд залишив
судові рішення нижчих судів без змін, вказавши на: 1) обґрунтованість висновків
судів про те, що передана в іпотеку Квартира, яка забезпечувала виконання
зобов`язань ОСОБА_2 як фізичної особи перед Банком, не могла бути використана
для погашення заборгованості, яка виникла у зв`язку з господарською діяльністю
Боржника, відповідно, на це майно не могло бути звернено стягнення в погашення
будь-якої іншої заборгованості, крім тієї, яку воно забезпечує; 2) правильність
висновку про невідповідність вимогам Закону про мораторій продажу Квартири на спірному аукціоні в період дії
зазначеного мораторію; 3) обґрунтованість
застосування положень Закону України “Про охорону дитинства” відповідно до правової позиції ВС, яка викладена у
постанові від 07.05.2020 у справі №922/3059/16.
Короткі висновки:
53…., до ліквідаційної маси Боржника як ФОП не
повинна включатися Квартира, яка перебуває в обтяженні згідно з договорами,
укладеними між Банком та ОСОБА_2 як фізичною особою, а не фізичною особою -
підприємцем.
71. … підставою для визнання … договору
недійсним … є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення … договору, а
не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування
на його укладення.
72-73…, при організації проведення спірного
аукціону ліквідатор … не отримав попередній дозвіл органу опіки та піклування
на вчинення відповідного правочину, а відчуження Квартири призведе до
фактичного виселення зазначених малолітніх дітей з житла без будь-якого
визначення та надання іншого місця проживання, тобто позбавлення їх права на
житло, що суперечить інтересам малолітніх дітей, спричинить їм шкоду, буде
впливати на розвиток у середовищі емоційної стабільності та матеріальної
забезпеченості, стратегічному загальнонаціональному пріоритету, закріпленому
в Законі України "Про охорону дитинства". Оскільки конкуруючий
суспільний інтерес щодо реалізації відповідного майна в процедурі банкрутства
та задоволення вимог кредиторів не може вважатися співмірним із тими
негативними наслідками, яких зазнає життя … малолітніх дітей, суди …
обґрунтовано застосували положення зазначеного Закону…
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43.Так, ч.7 ст.47 Закону
про банкрутство (в редакції Закону
України №3795-VI від 22.09.2011, яка була чинною на
момент введення ліквідаційної процедури щодо Боржника) було передбачено, що в
разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не
включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством
України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за
підставами, не пов`язаними із здійсненням такою особою підприємницької
діяльності.
44. Згідно з п.11 розділу Х
"Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство (в
редакції, чинній після 19.01.2013) положення цього Закону, що регулюють продаж
майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються г/с під час
розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання
чинності цим Законом.
45.Відповідно до ч.1, 8 ст.90, ч.10 ст.91 Закону про банкрутство (в редакції, чинній після 19.01.2013) правила,
передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням ФОП
банкрутом. У разі визнання ФОП банкрутом до складу ліквідаційної маси не
включається майно ФОП, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством
України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з
підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Продажу підлягає все майно ФОП, за винятком майна, що не включається до складу
ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
46.Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що системний
аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що Закон про банкрутство (в
редакції, чинній після 19.01.2013) виключає можливість задоволення вимог
кредитора-заставодержателя за вимогами, не пов`язаними з підприємницькою
діяльністю, та можливість включення до ліквідаційної маси і реалізації
ліквідатором предметів застави (іпотеки) за зобов`язаннями, не пов`язаними з
підприємницькою діяльністю (зокрема, наведена правова позиція викладена в
постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №922/4404/15, від 29.10.2020
у справі №904/1907/15).
47.Крім того, за вимогами п.п.1 п.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна
громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (у редакції, чинній на момент проведення спірного
аукціону) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника)
нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею
4 Закону України "Про заставу" та/або
предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань
громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими
кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в
іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується
як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є
об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в
іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не
знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого
житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна)
не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового
будинку.
48.Суд відхиляє доводи Скаржника про непоширення положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна
громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на правовідносини, пов`язані з відчуженням Квартири,
через набрання ним чинності після формування ліквідаційної маси Боржника,
оскільки оцінка спірних правовідносин здійснена г/с щодо відповідності їх
вимогам законодавства на момент виникнення таких правовідносин, а на момент
проведення спірного аукціону діяла встановлена зазначеним Законом заборона на відчуження відповідного майна без згоди
власника.
49.Дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та
апеляційної інстанцій встановили обставини передання ОСОБА_2 Квартири в іпотеку
Банку для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, за яким
передбачено надання позичальникові грошових коштів у іноземній валюті на
особисті потреби.
50.Надавши правову оцінку умовам зазначених договорів, зокрема
враховуючи укладення їх ОСОБА_2 саме як фізичною особою та відсутність у
договорах інформації про те, що ОСОБА_2 діяв як ФОП, суди з`ясували, що
Квартира перебуває у заставі Банку за умовами Кредитного договору за
підставами, не пов`язаними зі здійсненням ОСОБА_2 підприємницької діяльності.
51.З огляду на такі обставини Суд вважає обґрунтованим висновок судів
першої та апеляційної інстанцій про те, що передана в іпотеку Квартира, яка
забезпечувала виконання зобов`язань ОСОБА_2 як фізичної особи перед Банком, не
могла бути використана для погашення заборгованості, яка виникла у зв`язку з господарською
діяльністю Боржника, відповідно, на це майно не могло бути звернено стягнення в
погашення будь-якої іншої заборгованості, крім тієї, яку воно забезпечує.
52.Заперечуючи проти висновків суду апеляційної інстанції з питання
формування ліквідаційної маси Боржника, Скаржник помилково посилається на
додаток до Закону України "Про
виконавче провадження", що визначає перелік
видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення, оскільки
положення ч.8 ст.90 Закону про банкрутство застосовані
судами з огляду на іншу передбачену зазначеною нормою ознаку майна фізичної
особи - підприємця, що не включається до складу ліквідаційної маси -
перебування його в заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою
підприємницької діяльності.
53.Отже, до ліквідаційної маси Боржника як ФОП не повинна
включатися Квартира, яка перебуває в обтяженні згідно з договорами, укладеними
між Банком та ОСОБА_2 як фізичною особою, а не фізичною особою - підприємцем.
54.Водночас з огляду на встановлення обставин, які свідчать про
відповідність передбаченим Законом
України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як
забезпечення кредитів в іноземній валюті" ознакам
Квартири площею 67,9 м2, переданої в іпотеку за Іпотечним договором для забезпечення
виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим Банком громадянину України
ОСОБА_2 в іноземній валюті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
правильного висновку про невідповідність вимогам цього Закону продажу Квартири на спірному аукціоні в період дії
зазначеного мораторію.
55.У зв`язку з наведеним Суд вважає безпідставними доводи Скаржника
про те, що при формуванні ліквідаційної маси Боржника і включенні до переліку
майна, яке підлягає продажу в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство
Боржника, Квартири відповідало нормам законодавства України, що було чинним на
період виникнення відповідних правовідносин.
Щодо підстави касаційного оскарження, яка передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК України
60. … наведена в касаційній скарзі підстава
касаційного оскарження - застосування судом апеляційної інстанції норми
права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду, яка передбачена п.1
ч.2 ст.287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження з огляду на таке.
61.Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається
за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права
та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
62.ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями
в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними,
аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і
встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова ВП ВС
від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
63. Однак зі змісту перелічених у касаційній
скарзі судових рішень Суд вбачає, що наведені в них висновки ВС
стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до
правовідносин у справі, що розглядається.
64.Так, постановою від 06.05.2019 у справі
№639/5828/15-ц Верховний Суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким
відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними договорів дарування
часток житлового будинку, на час укладення яких у відповідному будинку була
зареєстрована та проживала малолітня дитина. Верховний Суд врахував, що
дарувальник не був батьком зазначеної малолітньої особи або особою, яка його
замінює, тому міг розпоряджатися належною йому на праві власності часткою в житловому
будинку без попереднього дозволу опіки та піклування на проведення її
відчуження.
65.Постановою від 15.05.2019 у справі
№678/301/12 Верховний Суд
залишив без змін ухвалу та рішення суду апеляційної інстанції в частині
вирішення позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів,
свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними
будівлями, права власності на Ѕ частку будинку в порядку спадкування,
виключення її з акта опису та арешту майна, усунення перешкод в користуванні
будинком шляхом виселення, які були мотивовані недотриманням державним
виконавцем вимог Закону України
"Про виконавче провадження", чинного на
момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, ВС погодився з висновком суду
апеляційної інстанції про відсутність порушення ст.17, 18 Закону України "Про охорону
дитинства", ст.12 Закону України "Про
основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"
внаслідок проведення прилюдних торгів та продажу предмета іпотеки, оскільки за
змістом відповідних правових норм дозвіл органу опіки та піклування на
відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні,
необхідний на момент укладення договору іпотеки.
66.Постановою від 12.06.2019 у справі
№369/230/17 Верховний Суд
залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в
задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого
майна. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те,
що продаж відповідного будинку в с. Музичі Києво-Святошинського району
Київської області не порушує прав малолітньої дитини, оскільки вона забезпечена
житлом у місті Києві за місцем проживання матері. Водночас матеріали справи
містять акти обстеження житлово-побутових умов за адресою спірного
домоволодіння, яким зафіксовано, що будинок непридатний до проживання.
67.Постановою від 06.11.2019 у справі №346/432/16-ц
Верховний Суд скасував
рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про
усунення перешкод у користування майном, залишивши в цій частині в силі рішення
суду першої інстанції, а в решті залишив без змін рішення суду апеляційної
інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним
договору дарування частини квартири. За висновком Верховного Суду, з
урахуванням того, що дарувальник не є батьком неповнолітньої особи
(зареєстрованої в спірній квартирі) або особою, яка його замінює, то він міг
розпоряджатися належною йому на праві власності часткою квартири без
попереднього дозволу органу опіки та піклування на проведення її відчуження.
68.Постановою від 29.01.2020 у справі
№750/7741/17-ц Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції в частині суми
заборгованості за кредитним договором, стягнутої з відповідача на користь
банку, в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки. При
цьому Верховний Суд визнав безпідставними доводи касаційної скарги про те, що
задоволенням вимог банку щодо виселення малолітньої особи порушено норми Закону України "Про охорону дитинства" через ненадання згоди щодо її виселення зі спірної
квартири органом опіки та піклування, оскільки така згода необхідна лише у
випадку, якщо дитина є власником (співвласником) або має право на користування
жилим приміщенням, що відчужується, а відповідна малолітня особа під час
укладення договору іпотеки не була зареєстрована у спірній квартирі та не мала
права користувалися нею.
69. З викладеного вбачається, що перелічені
постанови Верховного Суду, на відміну від цієї справи, не стосуються питання
дотримання ліквідатором порядку підготовки проведення оспорюваного аукціону,
одним з етапів якого є визначення ліквідатором ліквідаційної маси боржника, з
якої формуються лоти, що виставляються на продаж у ліквідаційній процедурі
банкрута, з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство
фізичної особи, зокрема необхідності отримання ліквідатором такої особи при
виконанні своїх повноважень дозволу органу опіки та піклування на відчуження
майна боржника, в якому зареєстровані та проживають неповнолітні
діти.
70. Отже, у наведених Скаржником справах та у
справі, що розглядається, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин
та фактичні обставин справи є різними. Відповідно, наведені в касаційній скарзі
цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків судів, які
стосуються застосування відповідних норм законодавства саме до встановлених під
час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст
правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних
повноважень судів.
Щодо необхідності отримання дозволу органу
опіки і піклування на відчудження майна Боржника, в якому зареєстровані та
проживають діти
71…. Суд враховує, що при вирішенні спорів про оскарження
результатів аукціону з продажу майна боржника Верховний Суд, зокрема у
постанові від 07.05.2020 у справі №922/3059/16 про банкрутство ФОП, викладав
правову позицію, згідно з якою передбачене ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" (в редакції на момент проведення аукціону) положення про
необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на
укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на
захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору
недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей
унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності
попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення. Отже,
вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право
власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності
обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути
визнаний судом недійсним (ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України) за умови,
якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам
дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує
охоронювані законом інтереси дитини,
зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує
гарантії збереження права дитини на житло.
72.Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій під
час розгляду цієї справи обставинами в Квартирі зареєстровані малолітні діти
Боржника ОСОБА_4 (…) і ОСОБА_5 (…), при організації проведення спірного
аукціону ліквідатор Боржника не отримав попередній дозвіл органу опіки та
піклування на вчинення відповідного правочину, а відчуження Квартири призведе
до фактичного виселення зазначених малолітніх дітей з житла без будь-якого
визначення та надання іншого місця проживання, тобто позбавлення їх права на
житло, що суперечить інтересам малолітніх дітей, спричинить їм шкоду, буде
впливати на розвиток у середовищі емоційної стабільності та матеріальної
забезпеченості, стратегічному загальнонаціональному пріоритету, закріпленому
в Законі України "Про
охорону дитинства".
73.Оскільки конкуруючий суспільний інтерес щодо реалізації
відповідного майна в процедурі банкрутства та задоволення вимог кредиторів не
може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя
зазначених малолітніх дітей, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано
застосували положення зазначеного Закону відповідно до наведеної правової позиції Верховного
Суду.
74.Щодо посилання Скаржником у касаційній скарзі та ліквідатором
Боржника у відзиві на касаційну скаргу на отримання згоди Банку на відчуження
спірного майна, реалізацію його за найвищою ціною, запропонованою учасником
аукціону, дотримання Скаржником порядку участі в аукціоні, визнання недійсними
результатів попереднього аукціону з реалізації Квартири з інших підстав Суд
зазначає, що такі аргументи не спростовують висновки, на підставі яких суд
першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав недійсними
результати спірного аукціону. А доводи ліквідатора Боржника про покладення
зобов`язання із забезпечення права на житло ОСОБА_2 і його неповнолітніх дітей
на місцеву державну адміністрацію та міську раду виходять за межі даного спору.
Немає коментарів:
Дописати коментар