ПОСТАНОВА 16 вересня 2021 року, Справа № 922/3059/16, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100456021
У справі про банкрутство ФОП, провадження
у якій було відкрито 10.10.2016, а 22.11.2016 Боржника визнано банкрутом, 04.12.2018
був проведений другий повторний аукціон з продажу майна банкрута у формі ЦМК,
до складу якого увійшла, зокрема, квартира, загальною площею 76,9 кв. м.
Переможцем аукціону визначений громадянин ОСОБА_1, з яким ліквідатор уклав
договір купівлі-продажу, а також підписав акт прийому-передачі. Переможець
аукціону звернувся до державного нотаріуса як державного реєстратора про видачу
свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні та отримав відмову, нотаріус
17.12.2018 винесла постанову, якою у видачі свідоцтва відмовила з підстав
ненадання договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 09.07.2004 приватним
нотаріусом; відсутності згоди другого з подружжя на розпорядження майном;
відсутності дозволу органів опіки і піклування на укладення договору;
визначення в протоколі об`єкту аукціону як ЦМК ФОП, тоді як чинним
законодавством використовується поняття "єдиний майновий комплекс". Переможець аукціону з нотаріусом не погодився,
оскаржував дії нотаріуса, однак безрезультатно, а саме: окружний адміністративний
суд відмовив у відкритті провадження з розгляду позову з підстав відсутності
між сторонами публічно-правового спору, а місцевий загальний суд рішенням від
05.08.2019 позов задовольнив, проте апеляційний суд постановою від 25.02.2020 таке
рішення скасував і в позові відмовив з підстав неналежно обраного позивачем
способу захисту порушених прав. Поряд з цим 13.12.2018 боржником було подано до
місцевого г/с у справі № 922/3059/16 про банкрутство ФОП заяву про
визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна
ФОП, який проведено 04.12.2018 та ухвалою від 12.07.2019, залишеною без змін
апеляційним г/с (постанова від 12.12.2019 та ВС (постанова від 07.05.2020), місцевий
г/с відмовив у задоволенні такої заяви. Враховуючи відмови, 06.08.2020 ліквідатор боржника
(керуючий реалізацією) звернувся в до суду межах справи про банкрутство зі
скаргою на дії нотаріуса, просив визнати постанову нотаріуса про відмову у
видачі свідоцтва незаконною та скасувати її з підстав, зокрема порушення такою
відмовою права власності покупця (переможця аукціону), затягуванням процедури
ліквідації (погашення боргів) боржника, що не дає можливості ліквідатору
(керуючому реалізацією) завершити ліквідаційну процедуру (процедуру погашення
боргів) та скласти повний звіт ліквідатора (керуючому реалізацією). Місцевий
г/с ухвалою від 17.12.2020, з висновками якого погодився апеляційний г/с
(постанова від 17.03.2021), визнав обґрунтованими доводи скарги та її задовольнив,
крім того зобов`язав нотаріуса виконати приписи ч.3 ст. 87 КУзПБ. Апеляційний г/с
погодившись з висновками місцевого г/с щодо наявності підстав для розгляду
скарги в межах справи про банкрутство ФОП, а також визнавши ефективним
способом захисту прав та інтересів учасників провадження у справі про
банкрутство ФОП звернення ліквідатора (керуючого реалізацією) до суду зі
скаргою, також відхилив доводи скаржника щодо виходу місцевого г/с, який в
резолютивній частині ухвали зобов`язав державного нотаріуса виконати приписи
діючої редакції ч.3 ст.87 КУзПБ, за межі
заявлених вимог, оскільки така вказівка є необхідними діями щодо конкретизації
подальших дій державного нотаріуса з посиланням на норму закону чинного КУзПБ для
ефективного відновлення порушених прав. Верховний Суд враховуючи
наведені в постанові положення законодавства та обставини, установлені судами, судові
рішення нижчих судів скасував в частині зобов`язання державного нотаріуса виконати
приписи діючої редакції ч.3 ст.87 КУзПБ; в іншій
частині судові рішення суду залишив без змін.
Висновки щодо застосування норм права
111. Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня
введення в дію Кодексу має відбуватися г/с у межах справи про банкрутство,
яку такий суд розглядає. Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору,
стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про
банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги
вартісній оцінці з урахуванням положень ст.163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та
порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
112. Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною
якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може
бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід
розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є
майновим у розумінні положень цього Кодексу.
113. Ліквідатор боржника (керуючий реалізацією) має право на
оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення
договору купівлі-продажу майна на аукціоні до суду позаяк така відмова впливає
на тривалість розгляду справи про банкрутство і як наслідок збільшення витрат
пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство боржника та позбавляє його
можливості вжиття заходів направлених на завершення ліквідаційної процедури
(процедури погашення боргів) боржника.
114. Суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення
питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо розгляду скарги ліквідатора боржника
(керуючого реалізацією) на дії державного реєстратора в межах справи про
банкрутство боржника
44. Провадження у справі про банкрутство ФОП порушено на підставі
положень Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, яка діяла до 21.10.2019.
45. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який
встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної
особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також
відновлення платоспроможності фізичної особи.
46. Згідно пункту 2 Прикінцевих
та перехідних положень КУзПБ з дня введення в
дію цього Кодексу визнано таким, що
втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
47. Пунктом 4 Прикінцевих
та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з
дня введення в дію цього Кодексу подальший
розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше
провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
48.Отже законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі)
визначено пряму дію норм КУзПБ та їх
застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття
провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в
дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
49. Оскільки на час звернення ліквідатора боржника (керуючого
реалізацією) зі скаргою на дії державного реєстратора провадження у справі №
922/3059/16 про банкрутство ФОП Довженка О. С. перебувало на стадії
ліквідаційної процедури розгляд цієї справи, в тому числі оцінка наявності
підстав для розгляду заявлених ліквідатором (керуючим реалізацією) вимог в
межах справи про банкрутство, здійснюється з урахуванням положень КУзПБ.
50. Відповідно до ч.1 ст.2
КУзПБ провадження у справах про банкрутство
регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
51. Провадження у справах про неплатоспроможність боржника -
фізичної особи, ФОП здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для
юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст.113 КУзПБ).
52. Згідно із п.6, 7 ч.2 ст.114
КУзПБ арбітражний керуючий у справі про
неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний, зокрема, виконувати функції з
управління та розпорядження майном боржника; здійснювати інші повноваження
відповідно до законодавства.
53. Відповідно до п.8 ч.1 ст.20
ГПК України господарські суди розглядають справи
у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім
справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у
спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у
справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними
будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної
плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком
спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового
боргу), визначених відповідно до ПК України,
а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого
органу на виконання його повноважень, визначених Податковим
кодексом України.
54. Згідно із ч.1, абзацом 1 ч.2, ч.3 ст.7 КУзПБ спори,
стороною в яких є боржник, розглядаються г/с за правилами, передбаченими ГПК
України, з урахуванням особливостей, визначених цією
статтею. Г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах
цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з
позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання
недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких
правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна
боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення
заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб
боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною
є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження
в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються
до г/с, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає
спір по суті в межах цієї справи.
55. Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових
спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися
саме і лише г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах
цієї справи (аналогічний висновок викладений у постановах ВП ВС від
15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17,
від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах КГС ВС
від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №
910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).
56. ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що визначення
юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу
про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист
прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права
й отримати задоволення своїх вимог (див. постанови ВП ВС від
15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18,
від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).
57. Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в
яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися
г/с у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. До того ж,
вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо
якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не
тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням
положень ст.163 ГПК України, а також
надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на
захист якого такий позов подано.
58. Положеннями ч.1, 2 ст.131
КУзПБ передбачено, що майно боржника, що
підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну
масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває
у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після
визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника,
крім майна, визначеного ч.6та 7 цієї статті та ст.132 цього Кодексу.
59. Тож якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі,
стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство,
може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу
слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст.7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу (аналогічний
висновок викладений у постанові ВП ВС від 15.06.2021 у справі
№ 916/585/18 (916/1051/20)).
60. Крім того у п.8 ч.1 ст.20
ГПК України та ч.2 і 3 ст.7 КУПБ законодавчо
закріплено, що г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в
межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком
логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує
реалізацію основоположних принципів судочинства. Тобто такі спори належать до
виключної підсудності г/с, у провадженні якого перебуває справа про
банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про
банкрутство, без порушення нових справ (див. висновки сформовані у постанові
ВП ВС від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19 (провадження №
14-35цс21)).
61. У справі, що розглядається предметом судового розгляду є вимога
ліквідатора боржника (ФОП) про визнання незаконною та скасування постанови
нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо нотаріального
посвідчення договору купівлі-продажу майна на аукціоні.
62. Відповідно до ч.4 ст.30
КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов`язані
з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому
цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за
заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у
частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни
(тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день
здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт,
послуг.
63. Частиною 2 ст.133 КУзПБ визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у
справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату
винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з
виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки
майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення
аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Схожі за змістом положення містилися у статті 92 Закону про
банкрутство (в редакції чинній, на момент
проведення аукціону та винесення нотаріусом оскаржуваної постанови).
64. Отже, характер заявлених вимог та наведених правовідносин
свідчить про те, що відповідна скарга ліквідатором боржника подана на захист
майнових прав банкрута, який вважає безпідставною відмовою нотаріуса у вчиненні
нотаріальної дії щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу
майна за результатом проведеного в межах справи про банкрутство ФОП аукціону
з продажу майна боржника, оскільки така відмова затягує процедуру ліквідації
боржника збільшуючи витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство,
не дає можливості ліквідатору завершити ліквідаційну процедуру (процедуру
погашення боргів) та скласти повний звіт ліквідатора (керуючого реалізацією),
що згодом може бути підставою для визнання його дій неналежними з огляду на
недотримання принципу повноти дій.
65.Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли
обґрунтованого та правомірного висновку щодо розгляду заявлених ліквідатором
боржника вимог скарги в межах справи про банкрутство ФОП відповідно до статті 7 КУзПБ.
66. Звідси помилковим є доводи скаржника щодо порушення судами
першої та апеляційної інстанції норм ст.7
КУзПБ, позаяк такі доводи боржника не узгоджуються із
встановленим обставинами справи та наведеними нормами права, які підтверджують
наявність підстав для розгляду скарги ліквідатора боржника в межах справи про
банкрутство ФОП.
Щодо права ліквідатора боржника (керуючого
реалізацією) на звернення зі скаргою на дії державного реєстратора (нотаріуса)
67. Відповідно до ст.55
Конституції України кожному гарантується захист
прав і свобод у судовому порядку.
68. Ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа
має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам
цивільного законодавства.
69. Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів
захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
70. Частинами 1, 2 ст.4 ГПК
України встановлено, що право на звернення до г/с
в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції
якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці,
фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого
самоврядування мають право на звернення до г/с за захистом своїх порушених,
невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції г/с,
а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
71. За змістом ч.2 ст.2 ГПК
України завданням господарського судочинства є
справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із
здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до
юрисдикції г/с, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або
оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
72. Захист прав у юридичній науці визначається як
сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються
особою, право якої порушено, або може бути порушено чи оспорюється, з метою
відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи
запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди, тоді як форми
захисту - це такий процесуальний порядок, який забезпечує реалізацію
права на захист.
73. Частиною 6 ст.12 ГПК
України визначено, що господарські суди
розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для
позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
про банкрутство.
74. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм
господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання
господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист
порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та
юридичних осіб, держави.
75. Ліквідатор боржника (керуючий реалізацією) у цій справі для
захисту порушених прав та інтересів подав скаргу на дії державного реєстратора
(нотаріуса), яка за свою формою та змістом тотожна позовній заяві, а способом
захисту визначив визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про
відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо нотаріального посвідчення договору
купівлі-продажу майна на аукціоні.
76. Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту
цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого
звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
77. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів
передбачено ст.16 ЦК України. Такий перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне
право або інтерес іншим способом,що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч.2 ст.16 ЦК України).
78. Одним з таких способів захисту цивільних прав та інтересів є
спосіб передбачений ст.50 Закону
України "Про нотаріат".
79. Згідно із ст.50
Закону України "Про нотаріат" нотаріальна
дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної
дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої
стосуються такі дії.
80. Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону
України "Про нотаріат" визначено, що
нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують правочини
(договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину
тощо).
81. Згідно із ч.1 ст. 44
Закону про банкрутство (в редакції чинній, на
момент проведення аукціону та винесення нотаріусом оскаржуваної постанови)
після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж
майна банкрута такими способами, зокрема, проведення аукціону.
82. Продаж майна на аукціоні оформлюється
договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником
аукціону з переможцем торгів. Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу
нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню (ч.1, 4 ст.50 Закону про банкрутство (в
редакції чинній, на момент проведення аукціону та винесення нотаріусом
оскаржуваної постанови).
83. Частиною 1 ст. 75 Закону
про банкрутство (в редакції чинній, на момент
проведення аукціону та винесення нотаріусом оскаржуваної постанови) визначено,
що передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за
передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до
законодавства.
84. Відповідно до ч.3,4 ст.75
Закону про банкрутство (в редакції чинній, на
момент проведення аукціону та винесення нотаріусом оскаржуваної постанови) акт
про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про
проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати
переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не
пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються
(вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання
акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка
на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю
свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому
законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.
85. Відповідно до ч.1, 2 ст.182
ЦК України право власності та інші речові права
на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення
підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є
публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати
інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому
законом.
86. За змістом ст.334 ЦК
України права на нерухоме майно, які підлягають
державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
87. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, переможець
аукціону ОСОБА_1 на протязі двох років з моменту проведення аукціону з продажу
майна банкрута не має можливості зареєструвати за собою право власності на
майно (квартиру АДРЕСА_1 ).
88. Таким чином з моменту проведення аукціону, визначення переможця
аукціону та підтвердження правомірності проведення відповідного аукціону за
результатом його оскарження в судовому порядку, відчужуване майно фактично
надалі рахується як майно боржника (тобто як майно, яке входить до
ліквідаційної маси боржника), що має негативним впливом строки здійснення
процедури погашення боргів боржника та дотримання балансу прав та інтересів
кредиторів і боржника у цій справі.
89. Наявність майнових активів у боржника з урахуванням
приписів ст.65 КУзПБ унеможливлює завершення керуючим реалізацією процедури
погашення боргів боржника, і як наслідок прямо впливає на збільшення витрат,
які пов`язані з провадженням у справі про банкрутство ФОП.
90. Разом з тим суд звертає увагу, що процедури банкрутства за
приписами діючого КУзПБ (Закону про банкрутство, який діяв до 21.10.2019) мають строковий характер.
91. Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці
організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів
її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику,
що несумісна з Конвенцією (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі
"Боттацці проти Італії").
92. Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6
Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість
провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер
проти Франції").
93. У рішенні ЄСПЛ від 08.06.2006 у справі "Сюрмелі проти
Німеччини" визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість
судового провадження, яке продовжувалося у судах понад шістнадцять років та
відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого
розгляду цивільної справи в національному законодавстві.
94. З урахуванням наведеного суд погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій щодо наявності в ліквідатора ФОП (керуючого реалізацією)
арбітражного керуючого права звернення до суду керуючого реалізацією зі скаргою
на дії державного реєстратора з огляду на вплив відмови у вчиненні оскаржуваної
нотаріальної дії на його права та інтереси, зокрема на можливість вчинення ним
дій направлених на завершення процедури погашення боргів боржника та закриття
провадження у справі.
95. Тому аналогічно як і попередні доводи скаржника в цій частині є
безпідставними, такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та
нормам законодавства, яким урегульовані правовідносини в цій частині вимог.
Щодо виходу суду першої інстанції вихід за
межі вимог скарги ліквідатора боржника (керуючого реалізацією з 21.10.2019)
96. Згідно з ст.14
"Диспозитивність господарського судочинства" ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням
особи, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи
або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у
господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим
Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на
власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги,
за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
97. Під предметом позову розуміється певна
матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач
просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими
позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таким
чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до
відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується
вимога позивача.
98. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з
метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних
інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та
можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем,
тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (див.
подібні висновки, викладені в постановах КГС ВС від 18.03.2019 у справі
№ 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у
справі № 5023/1123/12).
99. Відповідно до ч.2 ст.237
ГПК України при ухваленні рішення суд не
може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
100. У поданій до суду ліквідатором боржника (керуючим реалізацією)
арбітражним керуючим скарзі на дії державного реєстратора предметом заявлених
вимог визначено вимогу про визнання незаконною та скасування постанови в. о. державного
нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.12.2018 щодо
нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна на аукціоні від
04.12.2018. Будь-яких інших вимог у скарзі не заявлялося.
101. Однак наведеного суд першої інстанції під час ухвалення
оскаржуваного судового рішення не врахував та задовольнив вимоги
скарги ліквідатора боржника (керуючого реалізацією) арбітражного керуючого додатково
наряду з цим зобов`язавши нотаріуса виконати приписи діючої редакції ч.3 ст. 87 КУзПБ, з урахуванням чого
вийшов за межі заявлених вимог чим порушив наведені вище норми процесуального
законодавства щодо розгляду справи в межах заявлених вимог заявником.
102. Зазначені порушення залишив поза увагою і суд апеляційної
інстанції відхиливши доводи скаржника в цій частині із посиланням, що така
вказівка суду на подальші необхідні дії державного нотаріуса після скасування
незаконної постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій не є виходом суду
за межі позовних вимог, а є необхідними діями щодо конкретизації подальших дій
державного нотаріуса з посиланням на норму закону чинного КУзПБ для ефективного відновлення порушених прав.
103. До того ж суд першої інстанції, з висновками якого погодився
апеляційний г/с, зобов`язуючи нотаріуса вчинити дії щодо виконання
приписів статті 87 КУзПБ не звернув увагу, що суд не може підміняти орган, до
повноважень якого належить прийняти рішення, яке є предметом оскарження,
приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які свідчили б про
вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта. Тобто суд
не може зобов`язати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які
безпосередньо належать до його компетенції (аналогічні
висновки, викладені у постановах КЦС ВС від 10.04.2019 у справі №
161/9939/17, від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, від 16.06.2021 у справі №
757/22958/19-ц, від 01.09.2021 у справі № 185/9807/19).
104. З огляду на викладене оскаржувані судові рішення в цій частині
підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального
права, а доводи скаржника щодо виходу судів за межі заявлених вимог визнаються
судом обґрунтованими, позаяк знайшли своє підтвердження в ході перегляду справи
в касаційному порядку.
105. Аргументи скаржника стосовно порушення судами норм ст.75 ГПК України з
огляду на ігнорування встановлених апеляційним судом у постанові від 25.02.2020
у справі № 629/1920/19 обставин, суд відхиляє як безпідставні, оскільки
преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т. ч.
в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій
іншим судом, що має місце в цьому разі (див. близькі за змістом висновки
викладені в постановах ВС у від 23.07.2020 зі справи №
910/5315/19, від 03.11.2020 зі справи № 909/948/18, від 09.09.2021 у справі №
910/17126/19).
Немає коментарів:
Дописати коментар