ПОСТАНОВА 22 вересня 2021 року, Справа
№ 922/1775/19, Верховний Суд у складі суддів Касаційного
господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Погребняка В.Я., Пєскова
В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100033957
У справі про банкрутство ФОП, провадження
у якій було відкрито 09.07.2019, судами розглядалися кредиторські вимоги ГУ
ДПС у Харківській області на загальну
суму 269025,81 грн, який виник на підставі несплати зобов`язань за військовим
збором, податком на доходи фізичних осіб, ЄСВ та ПДВ; суми, що увійшли до
заявлених вимог, складалися, зокрема, з основного податкового зобов`язання, яке
охоплювало період з 2013 року по січень 2016 року, а також пені та штрафних
санкцій, нарахованих на такий податковий борг. Місцевий г/с ухвалою від
18.02.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 17.05.2021) грошові
вимоги відхилив; рішення судів мотивовані тим, що на стягнення спірної
заборгованості поширюється строк давності стягнення податкового боргу, за наслідком
застосування якого заборгованість визнається безнадійною та має списуватися
податковим органом, а отже не може бути включена до реєстру вимог кредиторів
боржника, які підлягають задоволенню у межах процедури банкрутства. Відмовляючи
у заявленій сумі заборгованості з ЄСВ, суди зазначили, що наявна обставина, яка звільняє боржника від сплати за
себе єдиного внеску, а саме: досягнення віку (55 років), одержання пенсії за
віком з 1998 року та відсутність доказів,
які підтверджували б добровільну участь боржника у системі
загальнообов`язкового державного соціального страхування. У касаційній скарзі ГУ
ДПС посилалося на пріорітетність норм КУзПБ над положеннями ст.102 ПК України,
порушення норм матеріального права, а саме: не застосовано ст.45 КУзПБ та
порушено ч.16 ст.25 Закону
України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування, згідно якої строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що оскаржувані рішення ухвалені відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з урахуванням правових позицій ВС, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Позиція Верховного Суду
Ø
Розгляд
та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства
здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення)
податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є
спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання
виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Ø
Так,
п.102.1 ст.102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків,
визначених п.102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань
платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення
1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції
відповідно до статті 39 цього Кодексу),
що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,
звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації,
визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань,
нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана
пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку
контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків
вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації
та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або
судовому порядку.
Ø
У
пункті 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання
нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1
цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному
погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних
1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж
стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного
погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Ø
Пункт 101.1 ст.101 ПК України передбачає,
що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у т. ч. пеня та штрафні
санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї
статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється,
зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк
давності, встановлений цим Кодексом.
Ø Системний аналіз зазначених норм дозволяє
зробити висновок про те, що ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового
боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового
органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не
може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування
податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування
податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може
вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку
(судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку
податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу ст.101 ПК України, а борг
підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком
давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про
погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання
безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо
якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом
самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом
на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Ø
Аналогічного
правового висновку дійшли касаційні суди як господарської, так адміністративної
юрисдикції, зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17
807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі
№910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі
№910/1678/19.
Ø
Таким
чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як
платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень,
прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському
суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального
строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у
п.102.4. ст.102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його
виникнення та застосування якого є імперативним. Аналогічний правовий
висновок викладений у постановах ВС від 02.05.2018 у справі №923/1092/16, від
17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2020
Ø
У
разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається
безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції,
а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які
заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові КАС
ВС у постанові від 06.02.2018 у справі №807/2097/16.
Ø
Наведені
вище висновки достатньою мірою враховані судами попередніх інстанцій у справі
що розглядається.
Ø
Так,
судами встановлено, що сума боргу з військового збору, що сплачується фізичними
особами за результатами річного декларування (КБК 11011001), ПДВ із вироблених
в Україні товарів (робіт, послуг) (КБК 14010100), податку на доходи фізичних
осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування
(КБК 11010500), яка увійшла до заявлених ГУ ДПС вимог, складається, зокрема, з
основного податкового зобов`язання, яке охоплює період з 2013 року по січень
2016 року, а також пені та штрафних санкцій, нарахованих на такий податковий
борг.
Ø
Разом
з тим з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство податковий
орган звернувся до суду першої інстанції лише 02.11.2020, тобто після спливу
1095-денного строку, визначеного ст.102
ПК України, при цьому, доказів наявності судових
рішень про стягнення заявлених сум … заявником не надано.
Ø
З
огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій
обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу з військового
збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, ПДВ
із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку на доходи фізичних
осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування,
колегія суддів КГС ВС погоджується з висновком судів першої та апеляційної
інстанції про відсутність підстав для визнання у цій справі кредиторських вимог
ГУ ДПС в розмірі 263505,96 грн, заявлених після спливу 1095-денного строку,
визначеного ст.102 ПК України, внаслідок чого заявлена кредиторська заборгованість є
безнадійною та підлягає списанню, а боржник, в свою чергу, вважається вільним
від такого грошового зобов`язання.
Ø
Верховний
Суд відхиляє заперечення скаржника проти застосування до заявлених вимог контролюючого
органу у цій справі приписів ст.102
ПК України, оскільки у правовідносинах зі стягнення
податкового боргу, зокрема у випадку заявлення таких грошових вимог у справі
про банкрутство, спеціальним є саме строк давності для стягнення
контролюючим органом податкового боргу визначений у п.102.4 статі
102 ПК України, що відповідає принципам
справедливості та розумного балансу між приватними і публічними інтересами.
Ø
Відносно
доводів скаржника щодо застосування під час розгляду кредиторських вимог
податкового органу пріоритетності норм КУзПБ над положеннями ст.102 ПК України, колегія суддів зазначає, що спеціальний
строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з
вимогою про погашення податкового боргу, встановлений податковим
законодавством, застосовується імперативно (в силу закону).
Ø Аргументи касаційної скарги стосовно вимог ГУ ДПС з ЄСВ відхиляються судом касаційної інстанції зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій обставину, яка звільняє боржника від сплати за себе єдиного внеску (досягнення віку (55 років), встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в 1998 році, з якого одержує пенсію за віком та має пенсійне посвідченні з терміном дії довічно); не надання заявником доказів звернення боржника із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з нею договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно із вимогами ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який (договір) є підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах. Вказане відповідає правовій позиції ВС, викладеній в постанові від 17.10.2018 у справі № 806/1575/16.
Немає коментарів:
Дописати коментар