ПОСТАНОВА 19.11.2020, Справа № 927/203/20, ВС у складі колегії суддів КГС, Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/93229391
Фізична особа звернулася до місцевого суду із заявою про відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність, до якої не було надано частини додатків. Ухвалою 18.03.2020 місцевий суд залишив
зазначену заяву без руху, надав строк у десять днів з дня вручення ухвали суду
на усунення недоліків заяви шляхом надання доказів авансування боржницею 31 530
грн. винагороди арбітражному керуючому та відомостей про всі наявні рахунки
боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших
фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із
зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. В межах наданого судом строку до суду
надійшло клопотання про усунення недоліків заяви, однак воно не було підписане
заявником, у зв’язку з чим місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав
для повернення первісно поданої заяви відповідно до ч. 6 ст. 174 ГПК України.
Апеляційний суд погодився з таким рішенням місцевого суду. Верховний суд
залишив судові рішення нижчих судів без змін.
Короткі висновки:
Ø 37. … використання боржником свого права
на усунення недоліків з порушенням норм процесуального права щодо не підписання
клопотання боржника про усунення недоліків має наслідком вчинення судом дій з
повернення заяви боржника без розгляду відповідно до ч.4 ст. 170 ГПК України, про що
зазначено у процесуальному законі. Такі дії боржниці не означають надання їй
нових можливостей подання повторного клопотання про усунення недоліків поданої
нею заяви з відновленням строків, визначених судом, відповідно до Закону України
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на
забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з
поширенням коронавірусної хвороби (СОVID)-19)", перебіг яких закінчився
вчиненням нею неналежних дій щодо усунення недоліків поданої заяви.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø 26. Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у
справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної
особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних
осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ø 27. Провадження у справі про
неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може
бути відкрито лише за заявою боржника (ч. 1 ст. 115 КУзПБ).
Ø 28. Зміст та форма заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам ч. 2 ст. 116 КУзПБ, а ч. 3 ст. 116
КУзПБ передбачено перелік додатків, які мають
подаватися до неї.
Ø 30. Колегія суддів суду касаційної
інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з
огляду на таке.
Ø 31. Відповідно до ч. 3 ст. 37 КУзПБ визначено, що
господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з
підстав, передбачених ст. 174 ГПК України,
з урахуванням вимог цього Кодексу.
Ø 32. Частинами 2, 4 ст. 174 ГПК України передбачено,
що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки
позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти
днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а якщо
позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява
вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ø 37. Погоджуючись з висновками апеляційного
суду про те, що процесуальне право на усунення недоліків поданої заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство було реалізовано скаржницею,
колегія суддів касаційного суду зазначає, що використання боржником свого права
на усунення недоліків з порушенням норм процесуального права щодо не підписання
клопотання боржника про усунення недоліків має наслідком вчинення судом дій з
повернення заяви боржника без розгляду відповідно до ч.4 ст. 170 ГПК України, про що
зазначено у процесуальному законі. Такі дії боржниці не означають надання їй
нових можливостей подання повторного клопотання про усунення недоліків поданої
нею заяви з відновленням строків, визначених судом, відповідно до Закону
України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,
спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у
зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID)-19)", перебіг яких
закінчився вчиненням нею неналежних дій щодо усунення недоліків поданої заяви.
З огляду на зазначене, доводи скаржниці згідно з пунктом 21 описової частини
даної постанови є необґрунтованими.
Ø 38. Верховний Суд звертає увагу, що КУзПБ та інші норми
законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування
винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають
можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої
винагороди.
Ø 39. Доводи скаржниці про необхідність
застосування аналогії Закону України
"Про судовий збір" про можливість суду
в окремих випадках звільнити особу від сплати судового збору (ст. 8 Закону) до
положень статті 30 КУзПБ щодо
винагороди арбітражного керуючого, колегія суддів касаційного суду вважає
недостатньо обґрунтованими і зазначає, що авансування винагороди керуючому
реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу,
регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування
та кінцеву мету.
Ø 40. Колегія суддів Верховного Суду не
погоджується доводами скаржниці про можливість покладення обов`язку з
авансування винагороди керуючого реструктуризацією за перші три місяці роботи
на кредиторів з розподілом загальної суми між кредиторами боржника чи обов`язку
створення кредиторами фонду для такого авансування винагороди керуючому
реструктуризацією.
Ø 41. КУзПБ не містить положень про можливість
розподілити між кредиторами зобов`язання сплатити кошти за відшкодування витрат
арбітражного керуючого пов`язаних із виконанням ним повноважень у справі в
перші три місяці провадження та обов`язку для кредиторів щодо створення фонду
для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного
керуючого. Положеннями статті 114 КУзПБ передбачено
право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому
додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному
керуючому.
Ø Зазначені висновки узгоджуються з
правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у
справі №910/2629/20 (пункти 34-36 постанови) і колегія суддів не вбачає підстав
для відступу від них у цій справі.
Ø 42. Доводи касаційної скарги про те,
залишення заяви без руху з подальшим її поверненням без розгляду у зв`язку з
неусуненням недоліків, порушує право скаржниці на справедливий судовий розгляд
відповідно до статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод (далі
- Конвенції) та суперечить судовій практиці ЄСПЛ (рішення ЕСПЛ у справах
"Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland",
"ФК Мретебі проти Грузії", "Кутіч проти Хорватії",
"Белле проти Франції", "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії",
"Шишков проти Росії"), як такі, що є надмірним формалізмом та
обмежують право скаржниці на доступ до суду, Верховний Суд вважає
необґрунтованими.
Ø 43. У зазначених справах ЄСПЛ дійшов
висновків про те, що непропорційність покладеного на сторону судового збору
може мати наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд для
заявника. Однак, у даному випадку питання сплати судового збору взагалі не
виникало, оскільки заявниця була звільнена від сплати судового збору за
законом. Правове регулювання державою процедури авансування витрат на оплату
праці керуючого реструктуризацією у процедурі банкрутства у зазначених справах
ЄСПЛ не аналізувалося, тому посилання на зазначені рішення ЄСПЛ колегія суддів
вважає нерелевантними до обставин справи №927/203/20.
Ø 44. З матеріалів справи №927/203/20
вбачається, що в цій справі скаржник не був позбавлений можливості
використовувати надані йому положеннями ст. 42, 46 ГПК України права та здійснювати покладені на нього обов`язки,
справа була розглянута апеляційним судом, а касаційною інстанцією справа була
призначена до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників провадження,
сторонам надано можливість надати пояснення, заперечення та доводи як особисто,
так і через представників. Скаржниця та її адвокат скористалися наданими їм
процесуальними правами.
Ø Також, Верховний Суд враховує наявність у
скаржниці права на повторне звернення до суду після усунення недоліків, що
передбачене ч. 8 ст. 174 ГПК України. Зазначене спростовує доводи скаржниці щодо не
забезпечення їй гарантій справедливого судового розгляду згідно із ст.6
Конвенції.
Немає коментарів:
Дописати коментар