ПОСТАНОВА 19 листопада 2020 року, Справа № 910/726/20, ВС у складі колегії суддів КГС Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/93229371
Ухвалою місцевого г/суду від 21.01.2020 заяву Фізичної особи про
неплатоспроможність залишено без руху; встановлено строк у десять днів з дня
вручення ухвали суду на усунення недоліків заяви. Заявниця не виконала вимог ухвали суду про
усунення недоліків, у встановлений строк не надала відповідних документів, у
зв’язку з чим місцевий г/суд повернув заяву про відкриття провадження у справі
про банкрутство і доданих до неї документів без розгляду. Апеляційний г/суд
апеляційну скаргу залишив без задоволення. ВС залишив касаційну скаргу без задоволення.
Короткі висновки:
36….Законом
України "Про судовий збір" не
передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про
порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою
свого позитивного обов`язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних
осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких
фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство. Разом з тим законодавцем не передбачено жодних
альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг
керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є
гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру
вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату
праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Ø 37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи)
укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення
оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого
реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення
обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його
керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке
подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного
врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та
прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника,
дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування
неплатоспроможності фізичної особи.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø 34. Суди прийняли до уваги, що до заяви про відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність заявниця не надала доказів, які підтверджують
здійснення нею авансування винагороди керуючому реструктуризацією на депозитний
рахунок суду на суму 31 530 грн. Апеляційний суд не погодився з доводами
скаржниці про можливість стягнення цієї суми за рахунок кредиторів, зазначивши
про те, що такий обов`язок законодавцем покладено на боржника відповідно до п.
12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Ø 35. Частинами 1, 3, 4 та 7 ст.
43 Конституції України визначено, що кожен має
право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він
вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці
забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на
заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання
винагороди за працю захищається законом. Частиною 1 ст. 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує
повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого
складається з основної та додаткової грошових винагород. Абзацом 1 ч. 2 ст. 30
КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової
винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна
або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати
керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження
у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний
місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Пунктом 12 ч. 2 ст.
116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування
боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за
три місяці виконання повноважень.
Ø 36. Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю таких
висновків апеляційного суду з огляду на те, що законодавцем обрано спосіб
врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника.
При цьому, Законом України "Про
судовий збір" не передбачено сплати
судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про
банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного
обов`язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у
справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок
судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних
можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого
реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з
боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів
у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до
частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Ø 37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи)
укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення
оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого
реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення
обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його
керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке
подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного
врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та
прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника,
дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування
неплатоспроможності фізичної особи.
Ø 38. З огляду на таке, касаційний суд погоджується з висновками
місцевого та апеляційного судів про необхідність надання до заяви доказів
подання декларації про доходи за 2019 рік та доказів внесення на депозитний рахунок
суду оплати послуг керуючого реструктуризацією на суму 31 530 грн. або доказів
укладення угоди з обраним нею арбітражним керуючим про виконання повноважень
керуючого реструктуризацією з оплатою після реалізації належного їй майна під
час здійснення процедури банкрутства.
Ø 40. Верховний Суд звертає увагу, що КУзПБ та інші норми
законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування
винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають
можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої
винагороди.
Ø 41. Доводи скаржника про необхідність застосування аналогії Закону України "Про судовий збір" про можливість суду в окремих випадках звільнити
особу від сплати судового збору (ст. 8 Закону) до положень ст. 30
КУзПБ щодо винагороди арбітражного керуючого,
колегія суддів касаційного суду вважає недостатньо обґрунтованими і зазначає,
що авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового
збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими
актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету.
42. Колегія суддів Верховного Суду
погоджується з висновками апеляційного суду про необґрунтованість доводів
скаржниці про можливість покладення обов`язку з авансування винагороди
керуючого реструктуризацією за перші три місяці роботи на кредиторів з
розподілом загальної суми між кредиторами боржника чи обов`язку створення
кредиторами фонду для такого авансування винагороди керуючому
реструктуризацією.
Норми ст.116 КУзПБ не містять
положень про можливість розподілити між кредиторами зобов`язання сплатити кошти
за відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним
повноважень у справі в перші три місяці провадження, та обов`язку для
кредиторів щодо створення фонду для авансування грошової винагороди та
відшкодування витрат арбітражного керуючого. Положеннями ст. 114 КУзПБ передбачено право кредиторів за рахунок власних
коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити
авансування винагороди арбітражному керуючому. Зазначені висновки узгоджуються
з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.09.2020
у справі №910/2629/20 (пункти 34-36 постанови) і колегія суддів не вбачає
підстав для відступу від них у цій справі.
Ø 43. Доводи касаційної скарги про те, залишення заяви без руху з
подальшим її поверненням без розгляду у зв`язку з неусуненням недоліків,
порушує право скаржниці на справедливий судовий розгляд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод та суперечить судовій
практиці ЄСПЛ (рішення ЕСПЛ у справах "Kniat vs. Роlаnd";
"Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти
Грузії", "Кутіч проти Хорватії", "Белле проти
Франції", "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Шишков
проти Росії"), як такі, що є надмірним формалізмом та обмежують право
скаржниці на доступ до суду, Верховний Суд вважає необґрунтованими. У
зазначених справах ЄСПЛ дійшов висновків про те, що непропорційність
покладеного на сторону судового збору може мати наслідком порушення права особи
на справедливий судовий розгляд для заявника. Однак, у даному випадку питання
сплати судового збору взагалі не виникало, оскільки заявниця була звільнена від
сплати судового збору. Правове регулювання державою процедури авансування
витрат на оплату праці керуючого реструктуризацією у процедурі банкрутства у
зазначених справах не аналізувалося. Тому посилання на зазначені рішення ЄСПЛ
колегія суддів вважає нерелевантними до обставин справи №910/726/20.
Ø 44. З матеріалів справи вбачається, що у цій справі скаржник не був
позбавлений можливості використовувати надані йому положеннями ст. 42, 46 ГПК
України права та здійснювати покладені на нього обов`язки, справа була
розглянута апеляційним судом, а касаційною інстанцією справа була призначена до
розгляду в судовому засіданні з викликом учасників провадження, сторонам надано
можливість надати пояснення, заперечення та доводи як особисто, так і через
представників. Скаржниця та її адвокат скористалися наданими їм процесуальними
правами. Також, Верховний Суд враховує наявність у скаржниці права на повторне
звернення до суду після усунення недоліків, передбачене ч. 8 ст. 174 ГПК України. зазначене
спростовує доводи скаржниці щодо не забезпечення їй гарантій справедливого
судового розгляду згідно із ст. 6 Конвенції.
Немає коментарів:
Дописати коментар