ПОСТАНОВА 24 вересня 2020 року, Справа № 910/2629/20, ВС у складі колегії суддів КГСасаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й., https://reyestr.court.gov.ua/Review/91786468
21.02.2020 Фізична особа звернувся до г/с із заявою про
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої КУзПБ. В обґрунтування заяви заявник вказував, що у
нього відсутні фінансові можливості погашати вимоги перед кредиторами, на
умовах, передбачених кредитними договорами.
Ухвалою від 25.02.2020 місцевий г/суд заяву залишив без
руху, встановив строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення
недоліків заяви, встановлено спосіб усунення недоліків заяви; 19.03.2020 ухвалою місцевого г/суду, яка
залишена без змін апеляційним г/судом заяву повернуто без розгляду, у зв`язку з
тим, що зазначені в ухвалі від 25.02.2020 недоліки заявник у встановлений судом
строк не усунув. Ухвала прийнята з посиланням на ч. 4, 6 ст. 174 ГПК
України та ч. 1-3 ст. 38 КУзПБ. Крім того, суд звернув увагу боржника на те, що у
відповідності до п. 8 ст.174 ГПК України повернення
позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду
в загальному порядку після усунення
Короткі висновки:
Ø 30. Верховний Суд погоджується із висновком
апеляційного г/суду про те, що обов`язок боржника авансувати вищенаведену
винагороду АК до звернення з відповідною заявою до суду встановлений КУзПБ і подання доказів
авансування є обов`язковою умовою, встановленою ст.116 зазначеного
Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі
норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від
авансування винагороди АК при поданні такої заяви, як не передбачають і умов,
за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення
авансування винагороди арбітражному керуючому.
Ø 31.Посилання скаржника на застосування до вимог про авансування
винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від
сплати судового збору колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим та
таким, що базується на невірному тлумаченні норм закону.
Ø 32.Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов`язок
заявника авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому
реструктуризацією за три місяці виконання повноважень однозначно врегульований
положеннями КУзПБ та до такого обов`язку не підлягають застосуванню положення Закону
України "Про судовий збір" щодо звільнення
заявника від авансування.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø 29. Як встановлено судами попередніх
інстанцій, заявником до заяви про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність, зокрема, не додано доказів авансування винагороди
керуючому реструктуризацією, у зв`язку з чим судом першої інстанції ухвалою від
25.02.2020 було залишено заяву без руху із надання заявнику строку на усунення
недоліків. При цьому, заявником до заяви було додано клопотання про звільнення
його від авансування винагороди керуючому реструктуризацією та розподіл
зобов`язання зі сплати винагороди арбітражного керуючого між кредиторами та
створення фонду для такого авансування.
Ø 30. Верховний Суд погоджується із висновком
апеляційного господарського суду про те, що обов`язок боржника авансувати
вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною
заявою до суду встановлений КУзПБ і подання доказів авансування є обов`язковою умовою,
встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не
передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди
арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за
яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення
авансування винагороди арбітражному керуючому.
Ø 31.Посилання скаржника на застосування до вимог про авансування
винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від
сплати судового збору колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим та
таким, що базується на невірному тлумаченні норм закону.
Ø 32.Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов`язок
заявника при із заявою про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність, авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому
реструктуризацією за три місяці виконання повноважень однозначно врегульований
положеннями КУзПБ та до такого обов`язку не підлягають застосуванню положення Закону
України "Про судовий збір" щодо звільнення
заявника від авансування.
Ø 33.У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання
в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №
686/114-16-ц, оскільки у справі № 686/114-16-ц вирішувалося питання
щодо зменшення розміру судового збору, що належав до сплати за подання апеляційної
скарги на рішення суду першої інстанції. Тобто правовідносини у справі №
686/114-16-ц та у даній справі № 910/2629/20 не є подібними.
Ø 34.Крім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується із
висновками суду апеляційної інстанції про відхилення посилань заявника на
розподілення авансування винагороди керуючому реструктуризацією між кредиторами
та створення кредиторами фонду для такого авансування винагороди, оскільки
норми статті 116 КУзПБ не містять положення про можливість розподілити між кредиторами
зобов`язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого
пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі та створення фонду для
авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Ø 35.Положеннями ст.114 КУзПБ передбачено право кредиторів за рахунок власних
коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити
авансування винагороди арбітражному керуючому.
Ø 36.З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки
суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про повернення заяви
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без розгляду на
підставі положень ч. 4 ст. 174 ГПК
України. Доводи касаційної скарги не спростовують
законних та обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції, з
огляду на що, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної
скарги та скасування законних судових актів.
Немає коментарів:
Дописати коментар