ПОСТАНОВА ВС 10.09.2020, Справа № 902/227/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/91497711
У 2007році Боржник отримав в Укргазбанку
споживчий кредит на придбання квартири
на суму 31,9 тис доларів США, і за отримані кошти купив квартиру, яка була
передана в іпотеку без оформлення заставної відповідно до договору іпотеки.
Боржник зобов`язався повернути кредит не
пізніше 13.08.2027. У зв’язку із тривалим неповерненням (понад чотири роки)
взятих боржником у кредит грошових коштів банку подав до суду, яким ухвалено
рішення про стягнення заборгованості. У березні 2020 року за заявою ФО г/судом
було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність з підстав
передбачених п.1 та 4 ст. 115 КУзПБ; судом було прийнято до уваги сума
заборгованості і тривале понад три роки її непогашення, внаслідок чого за
рішенням міського суду у цивільній справі, що набрало законної сили 01.02.2017,
з боржника стягнуто 24 тис. долари США та 9 686,50 грн., виконавчий лист видано
03.02.2020. Укргазбанк подав касаційну
скаргу, яку обґрунтовував неправильним застосуванням судами ст.115 та ч.4
ст.119 КУзПБ. В частині неправильного застосування статті 115 КУзПБ скаржник доводив,
що за наявності передбачених підстав для порушення справи про банкрутство, суд
має також перевірити наявність активів боржника, які дозволяють йому здійснити
задоволення вимог банку. На думку скаржника наявність активів у боржника
виключає можливість порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.
Також скаржник вважав, що в діях боржника вбачається умисне та свідоме ухилення
від виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, розмір яких
визначено судовим рішенням. В частині неправильного застосування ч.4 ст.119
КУзПБ скаржник доводив, що суди не дали належної оцінки тому, що боржник працює
в Києві, а отже справа про банкрутство порушена з порушенням вимог
процесуального законодавства та ч.1 ст. 29 ЦК України щодо визначення місця
проживання боржника; на думку скаржника суди мали відмовити у відкритті
провадження у справі, а квартира, яка була предметом іпотеки боржника за валютним
кредитом, мала реалізовуватися банком поза межами процедури банкрутства. Верховний Суд з огляду на встановлені
обставини погодився з правильністю застосування нижчими судами ст.115 КУзПБ на предмет встановлення підстав для відкриття
провадження у справі та визнав необґрунтованими доводи скаржника, що суди не
дали належної оцінки тому, що справа про банкрутство порушена з недотриманням
вимог процесуального законодавства та ч. 1 ст. 29 ЦК України щодо визначення місця проживання боржника, оскільки скаржником
не надано доказів того, що свобода волевиявлення боржника щодо вільного вибору
місця проживання у належній йому квартирі, яка обтяжена іпотекою банку, може
бути обмежена в силу закону.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø
Положеннями
Книги четвертої КУзПБ визначено
особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної
особи-підприємця.
Ø
Виходячи
із системного аналізу положень ст. 115, 119
КУзПБ, зазначеними нормами визначено підстави для
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи
(ч.2 ст. 115 КУзПБ), а за відсутності таких
підстав - визначено наслідки розгляду заяви боржника та підстави для прийняття
судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про
неплатоспроможність (ч. 4 ст. 119 КУзПБ).
Ø
Системний
аналіз ст. 113, ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 КУзПБ дає
можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна
визначатись місцевим судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до
неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують
неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з
відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений
зобов`язанням строк або в майбутньому).
Ø
Способи
та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст,
зокрема:
- конкретизований список кредиторів і
боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників),
а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми
заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки
(штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх
виконання згідно із законом або договором (пункт 3);
- опис майна боржника, що належить йому на
праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та
копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4,
5);
- перелік майна, що перебуває у заставі
(іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а
також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження
майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також
строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6);
- копії документів про вчинені боржником
(протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних
паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не
менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7);
- декларація про майновий стан боржника за
формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11);
- інші документи, що підтверджують наявність
підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу (п.
14).
Ø
Отже,
з урахуванням положень ч.3 ст.13, ст. 74, 76, 77
ГПК України, розглядаючи заяву боржника у
підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої
заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність
підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених
частиною другою статті 115 КУзПБ.
Ø
Пунктом
1 ч. 2 ст. 115 КУзПБ передбачено, що боржник
має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження
у справі про неплатоспроможність у разі, розмір прострочених зобов`язань
боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів
мінімальної заробітної плати. Перелік підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ для порушення провадження у справі про банкрутство фізичної
особи, не є вичерпним, оскільки п.4 ч. 2
ст. 115 КУзПБ передбачено можливість
"існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник
не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі
(загроза неплатоспроможності)."
Ø
Відповідно
до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2020 рік" №294-IX від 14.11.2019,
мінімальна заробітна плата станом на момент звернення боржника 10.03.2020 із
заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність становила 4
723 грн. Отже, для порушення провадження у справі про банкрутство щодо фізичної
особи розмір прострочених зобов`язань боржника повинен перевищувати 141 690
грн. (4 723 грн. * 30).
Ø
Як
встановлено судами, відповідно до виконавчого листа за рішенням міського суду з
боржника на користь Банку стягнуто суму, що перевищує визначений законодавцем мінімум
заборгованості, який надає боржнику право ініціювати щодо себе порушення
провадження у справі про банкрутство.
Ø
Як
встановлено судами та вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної
постанови, апеляційним судом прийнято до уваги тривале, понад три роки,
непогашення боржником заборгованості за кредитним договором
Ø
Отже,
встановлення цих обставин суди прийняли до уваги як обґрунтування наявності
підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи також за п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Ø
З
огляду на таке, Верховний Суд погоджується з правильністю застосування судами ст. 115 КУзПБ на предмет встановлення підстав для відкриття провадження
у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до особливостей провадження
у справі про банкрутство щодо фізичних осіб, визначених "Книгою четвертою.
Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ, та відхиляє доводи касаційної скарги відповідно до пункту
8 описової частини цієї постанови.
Ø
Верховний
Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 9 описової
частини даної постанови, на предмет того, що суди не дали належної оцінки тим
обставинам, що боржник працює в місті Києві, а отже справа про банкрутство
порушена з недотриманням вимог процесуального законодавства та ч. 1 ст. 29 ЦК України щодо визначення місця проживання боржника з огляду на
таке.
Ø
Частинами
1, 2, 6 ст. 29 ЦК України передбачено,
що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає
постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років,
вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються
законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Ø
Скаржником
не надано доказів того, що свобода волевиявлення боржника щодо вільного вибору
місця проживання у належній йому квартирі, яка обтяжена іпотекою банку, може
бути обмежена в силу закону. Відтак, доводи скаржника зводяться до необхідності
переоцінки судом обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного
суду згідно з ст.300 ГПК України.
Ø
Також,
необґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди неналежно оцінили докази
про наявність у боржника достатніх активів для невідкладного задоволення його
вимог поза межами процедури банкрутства. Суди дійшли висновку про те, що
наявність таких активів буде прийнято до уваги при затвердженні плану
реструктуризації боржника, що не перешкоджає відкриттю провадження у справі про
банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 115
КУзПБ.
Ø
Колегія
суддів касаційного господарського суду погоджується з такими висновками судів
щодо застосування ст. 124 КУзПБ, оскільки план
реструктуризації розглядається та затверджується судом після розгляду всіх
вимог до боржника-фізичної особи, належного формування пасиву боржника та
проведення керуючим реструктуризацією зборів кредиторів (статті 122, 123 КУзПБ).
Немає коментарів:
Дописати коментар