ПОСТАНОВА 08.09.2021, Справа № 5023/5722/11 (922/3331/20), ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Васьковського О.В., Жукова С.В., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99860394
У справі про банкрутство ФОП, якого було
визнано банкрутом 22.11.2011, у жовтні 2020 року цей ФОП у межах справи про
банкрутство звернувся до г/с з позовом, яким просив визнати недійсними
договори відступлення права вимоги, укладені між Фінансовою компанією (ФК) та ОСОБА_1, згідно яких ФК відступила ОСОБА_1
право вимоги за кредитними договорами та відступила права за договором іпотеки,
що були укладені між Банком і боржником (ФОП). Місцевий г/с ухвалою від
26.01.2021 залишив позов без розгляду; за висновком суду з дня призначення ліквідатором
ФОП арбітражного керуючого (12.04.2016) саме до останнього перейшли
повноваження ФОП, зокрема, щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про
визнання недійсними правочинів (договорів), а оскільки доказів укладення
договору про надання правової допомоги між ліквідатором ФОП та адвокатом, який
підписав позов, не надано, останній не мав права підписувати позов та подавати його до г/с. Апеляційний
г/с постановою від18.03.2021 ухвалу місцевого г\с суду скасував та передав справу
до місцевого г/с для продовження її розгляду. Ухвалою ВС від 07.07.2021 справу передано на
розгляд палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС; підставою передачі визначено формування
сталої судової практики з розгляду справ про неплатоспроможність боржників - ФОП,
враховуючи необхідність уточнення правової позиції щодо застосування
законодавства про банкрутство у подібних правовідносинах, а також можливість
відступлення від відповідної правової позиції, викладеної у постанові від
05.06.2019 у справі № 925/1879/15. Верховний Суд залишив без змін постанову
апеляційного г/с, вказавши, що висновки суду першої інстанції про те, що з
12.04.2016 - дня призначення ліквідатором ФОП арбітражного керуючого - саме до
нього перейшли повноваження боржника щодо пред`явлення до суду заяв (позовних
заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів) є неправомірними; при
постановленні місцевим г/с ухвали про залишення позову без розгляду мало місце
неправильне застосування норм процесуального права, тому апеляційним г/с
правомірно було її скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції. Також ВС зазначив про відсутність правових
підстав для відступу від правової позиції КГС у складі ВС у постанові від
05.06.2019 у справі № 925/1879/15 щодо обмеження процесуальної дієздатності
визнаної банкрутом ФОП, а саме у праві на звернення до суду із відповідним
позовом, оскільки розгляд справи №925/1879/15 здійснювався відповідно до
положень Закону про банкрутство, натомість спірні правовідносини, що полягають у
можливості звернення до суду визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця з
позовом до третіх осіб, у цій справі, що переглядається, врегульовано
нормами КУзПБ, що не містять жодних
обмежень у такому праві.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо
застосування норм права
Ø
Статтями 25, 26 ЦК
України, зокрема, передбачено, що здатність мати
цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється
у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права
та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим
Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не
встановлені Конституцією України, цим
Кодексом, іншим законом, якщо вони не
суперечать закону та моральним
засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних
відносин.
Ø
Кожна
фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом
(ст.42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення
підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови
її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Ø
Поняття
цивільної дієздатності фізичної особи визначено ст.30 ЦК України, згідно ч.3
якої обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і
може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Ø
Тобто
фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку
діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених
законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу
фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього
нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає
на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і
дієздатністю, та не обмежує їх (п.20 постанови ВП ВС від 03.10.2019 у справі №
920/50/19).
Ø
У
питанні процесуальної правосуб`єктності учасників судового процесу, суд
керується приписами ст.44 ГПК
України, якими, зокрема, визначено здатність усіх
фізичних і юридичних осіб мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої
особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність), а також здатність
фізичних осіб, які досягли повноліття, та юридичних осіб особисто здійснювати
процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна
дієздатність).
Ø
Таким
чином, право на звернення до суду гарантується Конституцією України, при
цьому обмеження цивільної та процесуальної дієздатності можуть бути встановлені
лише в порядку, передбаченому законом.
Ø Як зазначалось, предметом судового
розгляду у цій справі є позовна заява визнаної банкрутом фізичної
особи-підприємця.
Ø
Частиною
4 ст. 205 ГК України визначено, що у разі неспроможності суб`єкта
господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів
він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки
оголошення суб`єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та
іншими законами.
Ø
Згідно
з ст.53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги
кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути
визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Ø
Відповідно
до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство
у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,
встановлених Законом про банкрутство.
Ø
У
справі, що розглядається, постановою суду від 22.11.2011 визнано
ФОП банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до
ст.22-34, 47-49
Закону про банкрутство (в редакції до набрання
чинності з 19.01.2013 внесених змін).
Ø
Поряд
з цим, відповідно до ч.3 ст. 3 ГПК
України судочинство у господарських судах
здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ø
21.10.2019
введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 №
2597-VIII, який встановлює умови та порядок
відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його
банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення
платоспроможності фізичної особи.
Ø
Згідно
з п.2 Прикінцевих та перехідних
положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон
про банкрутство.
Ø
Пунктом
4 Прикінцевих та перехідних положень
КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію
цього Кодексу подальший розгляд
справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше
провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ø З урахуванням наведеного, правомірним є
висновок апеляційного г/с, що з 21.10.2019 провадження у справі № 5023/5722/11
про банкрутство ФОП має здійснюватися згідно з положеннями КУзПБ.
Ø
Відповідно
до ст.1 КУзПБ боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична
особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк
виконання яких настав.
Ø
Частиною
2 ст.6 КУзПБ визначено,
що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури:
реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура
погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з
визнанням боржника банкрутом
Ø
Особливості
провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, у тому числі ФОП,
визначені положеннями Книги четвертої
"Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
Ø
Зокрема, ст.113 КУзПБ передбачено,
що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - ФО, ФОП здійснюється
в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням
особливостей, встановлених цією Книгою.
Ø
У
передбачених ст.130 КУзПБ випадках г/с ухвалює постанову про визнання боржника
банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. Цією постановою суд
також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим
Кодексом.
Ø
Згідно
з статтею 1 КУзПБ керуючий реалізацією (арбітражний керуючий)
призначається г/с у справі про неплатоспроможність фізичної особи для
здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів.
Ø
Оскільки
норми процесуального закону - ГПК України не містять жодних обмежень у праві
фізичної особи - підприємця на звернення із позовом до г/с, тож у вирішенні
питання щодо можливості обмеження цивільної та процесуальної дієздатності
вказаної особи, визнаної банкрутом, суд звертається до положень КУзПБ, що регулюють відповідну процедуру неплатоспроможності.
Ø
Зокрема,
з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна,
включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від
імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового
рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності
від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні
папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі
заяви керуючого реалізацією (ч.4, 5 ст.131
КУзПБ).
Ø
Таким
чином, визнання фізичної особи банкрутом має для неї певні правові наслідки,
зокрема, у вигляді обмеження повноважень розпорядження усіма правами щодо
майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого
реалізацією.
Ø
Водночас,
вказані обмеження не стосуються майна боржника, визначеного ч.6 ст. 131 КУзПБ за
відповідних умов, що не включається до ліквідаційної маси, а також
майна (коштів), зазначеного у ч.7 цієї статті. Крім того, законодавцем
визначено можливість виключення окремих майнових об`єктів із складу
ліквідаційної маси (ст.132 КУзПБ).
Ø
Обмеження
стосовно фізичних осіб, визнаних банкрутами, також передбачені ст.135 КУзПБ, норми якої
встановлюють заборону на повторне звернення цих осіб протягом п`яти років із
заявою про відкриття провадження про їх неплатоспроможність, крім випадків погашення
усіх боргів у повному обсязі у передбаченому цим Кодексом порядку, а також
обов`язок протягом того ж терміну щодо письмового повідомлення про факт своєї
неплатоспроможності інших сторін кредитних договорів та договорів позики,
поруки чи застави.
Ø Однак, вірним є твердження апеляційного г/с
про те, що ні положення КУзПБ, ані інші норми чинного законодавства (в тому числі
процесуального) не встановлюють обмежень для фізичної особи або фізичної особи
- підприємця, визнаних банкрутами, у праві на звернення до суду, зокрема, з
позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними.
Ø
Судом
апеляційної інстанції також встановлено, що вказаних обмежень не містить і
постанова місцевого г/с від 22.11.2011 про визнання ФОП банкрутом, при цьому
матеріали справи теж не містять доказів обмеження боржника у вказаних
процесуальних правах будь-якими іншими судовими рішеннями.
Ø Судова палата звертає увагу, що чинне
законодавство України щодо відновлення платоспроможності визначає відмінні
судові процедури, які застосовуються до боржників юридичних та фізичних осіб, в
т. ч. підприємців. Зокрема, порівняно із нормами Закону про банкрутство, КУзПБ не передбачено застосування до ФОП ліквідаційної
процедури (у розумінні вказаного Закону)
та призначення ліквідатора.
Ø
Наведеним
підтверджується правомірність висновку апеляційного суду про помилковість
посилання суду першої інстанції на положення ст.59 та 61 КУзПБ, які передбачають наслідки визнання юридичної особи -
боржника банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та призначення
ліквідатора, зокрема, перехід функцій щодо управління і розпорядженням майном,
а також виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута до
ліквідатора.
Ø
Таким
чином, висновки суду
першої інстанції про те, що з 12.04.2016 - дня призначення ліквідатором ФОП
арбітражного керуючого - саме до нього перейшли повноваження боржника щодо
пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів
(договорів) є неправомірними, що правильно встановлено апеляційним судом в
оскаржуваній постанові.
Ø
Обставини
відсутності у матеріалах справи № 5023/5722/11 про неплатоспроможність ФОП
судового рішення про введення процедури погашення боргів боржника та
призначення керуючого реалізацією майна у відповідності до положень розділу ІV
"Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів
боржника" Книги четвертої
"Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ, не спростовують вказаного висновку суду апеляційної
інстанції, оскільки, як зазначалось, з дня введення в дію КУзПБ, зокрема, подальше провадження у справах про банкрутство
здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ø З урахуванням викладеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов
правомірного висновку, що ФОП не позбавлений права звернення до суду з
позовом у цій справі, оскільки таких обмежень ні законом, ні судом не
встановлено.
Ø
Установивши
наявність в матеріалах справи копії ордеру від 12.10.2020 та договору від
12.10.2020 про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про підтвердження повноважень адвоката на представництво
інтересів боржника в суді у відповідності до вимог ч.1 ст. 56, ч.1 ст. 58 та
ч.4 ст. 60 ГПК України.
Ø
Оскільки
при постановленні місцевим г/с ухвали від 26.01.2021 про залишення позову без
розгляду мало місце неправильне застосування норм процесуального права, тому
керуючись статтями 275, 280 ГПК України апеляційним
г/с правомірно було її скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Щодо посилань скаржника про застосування
апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо їх застосування у
подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВС від 05.06.2019 у
справі № 925/1879/15, судова палата зазначає наступне.
Ø
Ухвалюючи
05.06.2019 постанову у справі № 925/1879/15 за результатами перегляду судових
рішень про розгляд позовних вимог визнаної банкрутом ФОП про стягнення сум
дебіторської заборгованості, ВС, керуючись положеннями Закону про банкрутство
(ст.38, 41 цього Закону в редакції з 19.01.2013), дійшов висновку, окрім
іншого, що з дня визнання ФОП банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і
призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого до останнього перейшли
повноваження щодо пред`явлення від імені ФОП до третіх осіб вимог, зокрема, про
повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. З огляду на наведені
вимоги Закону про банкрутство, касаційний
суд зауважив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про
те, що ФОП станом на день звернення з позовом до суду у справі № 925/1879/15 не
мав права на підписання та пред`явлення такого позову, оскільки з дня визнання позивача
банкрутом його господарська діяльність припиняється, а повноваження щодо
стягнення дебіторської заборгованості переходять до ліквідатора.
Ø
Судова
палата враховує, що обставини справи № 925/1879/15 та цієї справи №
5023/5722/11(922/3331/20), що розглядається, не є аналогічними, в
тому числі за предметом позову, проте однаковим є сам порядок звернення до суду
визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця з позовом до третіх осіб.
Ø
Визначальним,
у цьому випадку, є зміна правового регулювання процедур відновлення платоспроможності та
пов`язаних з ними правовідносин, що полягає у введенні в дію КУзПБ та втраті
чинності, у зв`язку з цим, Законом.
Ø
Так, норми КУзПБ, у відповідності з якими здійснюється провадження у справі про
неплатоспроможність/банкрутство (назва процедури, що застосовувалась до
ФОП згідно Закону про
банкрутство) ФОП, враховуючи вимоги п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, не встановлюють обмежень для ФОП, визнаної банкрутом, у
праві на звернення до суду, зокрема, з позовом про визнання правочинів
(договорів) недійсними.
Ø
З
наведеного слідує правомірність висновку апеляційного г/с, що у справах №
925/1879/15 та № 5023/5722/11 (922/3331/20) обставини, що формують зміст
правовідносин і впливають на застосування норм матеріального та процесуального
права, не є подібними, а механізм правового регулювання спірних правовідносин,
який застосований ВС у справі № 925/1879/15, є відмінним від визначеного КУзПБ, яким повинні
регулюватися правовідносини у цій справі, що виключає, в такому випадку,
можливість застосування висновку, викладеного Верховним Судом у вказаній
постанові.
Ø
Таким
чином, судова палата зазначає про відсутність правових підстав для відступу
від правової позиції КГС у складі ВС у постанові від 05.06.2019 у справі №
925/1879/15 щодо обмеження процесуальної дієздатності визнаної банкрутом ФОП, а
саме у праві на звернення до суду із відповідним позовом, оскільки розгляд
справи №925/1879/15 здійснювався відповідно до положень Закону про банкрутство,
натомість спірні правовідносини, що полягають у можливості звернення до суду
визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця з позовом до третіх осіб, у цій
справі, що переглядається, врегульовано нормами КУзПБ, що не містять жодних обмежень у такому праві.
Висновки про застосування норм права
(процесуальний аспект)
Ø
Право
на звернення до суду гарантується Конституцією
України, при цьому обмеження цивільної та
процесуальної дієздатності можуть бути встановлені лише в порядку,
передбаченому законом.
Ø
КУзПБ, порівняно із Законом про банкрутство, визначає відмінні судові процедури, які застосовуються до
боржників юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Так, до боржників
фізичних осіб-підприємців застосування ліквідаційної процедури та призначення
ліквідатора уже не передбачено, натомість визначено судову процедуру погашення
боргів та призначення керуючого реалізацією майна.
Ø
Аналіз
положень КУзПБ свідчить, що правові наслідки визнання фізичної
особи, в тому числі фізичної особи-підприємця, банкрутом полягають у обмеженні
під час провадження у справі про неплатоспроможність її повноважень
розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної
маси, які переходять до керуючого реалізацією.
Ø
Однак,
норми КУзПБ не
містять жодних обмежень у праві на звернення до суду визнаної банкрутом
фізичної особи - підприємця з позовом до третіх осіб, в тому числі у випадку,
якщо така позовна заява подана у часі до введення в дію цього Кодексу, однак розглянута г/с, коли провадження у справі про
неплатоспроможність (банкрутство) уже здійснювалося за нормами Кодексу.
Ø
Вказаних
обмежень положення чинного процесуального законодавства також не містять.
Ø
Палата
для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС не вважає за необхідне
відступати від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.06.2019
у справі №925/1879/15 щодо обмеження процесуальної дієздатності визнаної
банкрутом фізичної особи - підприємця, з огляду на різне правове регулювання
порядку розгляду спорів у процедурах банкрутства, зокрема, з підстав введення в
дію КУзПБ.
Немає коментарів:
Дописати коментар