ПОСТАНОВА
15 березня 2023
року, cправа № 918/944/21, Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка
К.М., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/109868807
У справі
про неплатоспроможність ФО, провадження у якій було відкрито 14.12.2021, а 01.02.2022, визнано грошові вимоги кредитора (Ощадбанк),
18.07.2022 кредитор подав заяву, в якій просив
закрити справу, посилався на подання боржником неточних відомостей у декларації
та відсутності погодженого плану реструктуризації. В цей же день, 18.07.2022
керуючий реструктуризацією подав клопотання про визнання боржника банкрутом та
введення процедури погашення боргів боржника. Місцевий г/с Постановою від 27.09.2022, яка залишена без змін апеляційним
г/с (постанова від 11.01.2023), серед іншого, визнав ОСОБА_1 банкрутом та ввів процедуру погашення
боргів. Суди
при прийнятті наведених рішень виходили з того, що матеріали справи не містять
погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів
боржника та сплив 120-денний строк з дня відкриття справи про
неплатоспроможність. Також судові рішення були мотивовані тим, що
Боржник усунула недоліки Декларацій, чим виключила
підставу для закриття справи (абз. 1 ч.7 ст.123 КУзПБ). Відмовляючи у задоволенні заяви Ощадбанку про закриття справи
суд першої інстанції вказав, що кредитором не зазначено, що особи (члени
сім`ї), відомості яких були відсутні у Декларації, відповідають за
зобов`язаннями боржника у даній справі та не надано будь-яких доказів, які б
вказували, що такі відомості мають значення для розгляду даної справи. Верховний Суд залишив касаційну скаргу
Ощадбанку без задоволення, вказав, що погоджується із висновками нижчих судів,
які враховуючи, що, зборами не було прийнято рішення про схвалення плану
реструктуризації у визначені КУзПБ строки,
а також те, що у боржника недостатньо майнових активів для задоволення вимог
кредиторів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання
ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
32.За загальним правилом закриття провадження
у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті
справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими
закон пов`язує неможливість її судового розгляду.
33.Окрім виконання плану реструктуризації
боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття
провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може
вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на
"добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього
провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною
судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від
боргів задля відновлення його платоспроможності.
34.Водночас очевидним є те, що неподання до
господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури
реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану
реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною
поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних
правомочностей.
35. Верховний Суд у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 26.05.2022 у справі
№903/806/20 зробив такі висновки:
У
судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на
реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника -
фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено
спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного
законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного
права та недопустимість зловживання правом (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.13 ЦК
України).
За
змістом приписів ст.116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до
боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив
принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на
звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах
неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не
за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно
виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на
розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве
прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в
межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Щодо
ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи
У
судовій процедурі реструктуризації боргів боржника роль арбітражного керуючого
є ключовою, адже за ч.1 ст.126
КУзПБ саме йому належить подати суду на
затвердження план реструктуризації боргів боржника, відтак керуючий
реструктуризацією зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно
до вимог ст.124 КУзПБ та з
урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені
строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.
Щодо
закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах судової процедури
реструктуризації боргів боржника
Системне
тлумачення положень ст.90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв`язку зі ст.2, 113 КУзПБ приводить
до висновку, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:
- зі
спеціальних підстав, визначених ч.7 ст.123 КУзПБ, ч.11 ст.126 КУзПБ;
- із
загальних підстав, визначених п.1 - 8 ч.1 ст.90 КУзПБ (тією мірою, якою ці
підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);
- в інших
випадках, передбачених законом (п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ), зокрема визначених п.1 -
7 ч.1 ст.231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової процедури
неплатоспроможності фізичної особи.
Враховуючи,
що основним призначенням ч.7 ст.123 КУзПБ є припинення
реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з
власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою
обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі
за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію
керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника
або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів,
зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що
зазначити у відповідному судовому рішенні.
Виокремивши
певний перелік підстав для закриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи у ч.7 ст.123КУзПБ, законодавець у абзаці
5 цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості
протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для
очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття
провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в
аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого
закриття.
Само по
собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної
судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та
обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення
господарським судом такого клопотання.
Порівняльний
аналіз положень ч.11 ст.126
КУзПБ з іншими нормами, що регламентують
закриття провадження на стадії реструктуризації боргів свідчить про те, що хоча
ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем
імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі
відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і
схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох
місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною
підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи відповідно до ч.11 ст.126 КУзПБ.
Сам по
собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є
обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про
відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом ч.11 ст.126 КУзПБ у
такому випадку закриття провадження у справі є лише одним з варіантів вирішення
господарським судом питання щодо подальшого руху справи.
Добросовісність
боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і
підстав з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення
господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття
провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому, обставини, що
свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими
обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом при ухваленні
рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури
погашення боргів боржника.
170. Логічне та філологічне тлумачення ч.11
ст.126 КУЗПБ у взаємозв`язку з п.2 ч.4 ст.122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на
господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо
подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення
процедури розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану
реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти
рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього
питання в межах диспозиції ч.11 ст.126 КУзПБ.
У разі
неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і
схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, після
спливу цього строку повинен у судовому засіданні з`ясувати позиції сторін та
крізь призму судового контролю оцінити за наявними у матеріалах справи доказами
причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.
Враховуючи,
що у ч.11 ст.126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає
застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу
трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до
звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням
господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до
судової процедури погашення боргів в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ.
Приписи
ч.1 ст.130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та
зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення
зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без
встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання
процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також
з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч.7 ст.123, ч.11
ст.126 КУзПБ.
За
змістом абзацу 2 ч.2 ст.6, ч.1 ст.130 КУзПБ процедура погашення боргів
боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з
визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак
неплатоспроможності боржника, яка є обов`язковою підставою для визнання боржника
банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку
ч.1 ст.130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме
наслідком закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.
36. Предметом цього касаційного розгляду є
правомірність переходу до судової процедури погашення боргів в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ та
встановлення наявності або відсутності ознак неплатоспроможності боржника
фізичної особи.
37. Як вбачається з матеріалів справи,
провадження у цій справі відкрито ухвалою 14.12.2021, зборами кредиторів
фізичної особи ОСОБА_1 до 09.09.2022 не прийнято рішення про схвалення плану
реструктуризації боргів боржника, тобто у визначені КУзПБ строки.
38. З протоколу № 5 зборів кредиторів
боржника від 09.09.2022 вбачається, що зборами кредиторів більшістю голосів
запропонований керуючим реструктуризацією Мельник І.А. проект плану
реструктуризації боргів відхилений.
39. Судами встановлено, що з даних декларацій
про майновій стан боржника (з урахуванням усунутих боржником недоліків щодо
достовірності відображення інформації про майновий стан щодо себе та членів
своєї сім`ї), а також з даних проведеної керуючим реструктуризацією Мельником
І.А. оцінки майнових активів боржника, якою встановлено наявність у боржника
майнових активів на загальну суму 73 658,51 грн, тоді як сума кредиторської
заборгованості складає 1 273 193,43 грн, вбачається, що майновий стан боржника
характеризується ознаками неплатоспроможності, а виявлених майнових активів
боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тому погашення визнаних
судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення
боргів боржника-фізичної особи.
40. Крім того, судами встановлено, що
керуючим реструктуризацією проведено перевірку декларацій про майновий стан
фізичної особи ОСОБА_1 за результатом, якої встановлена відповідність даних,
поданих декларацій відомостям, отриманим керуючим реструктуризації в ході
виконання процедури реструктуризації боргів боржника.
41. Приписи ч.11 ст.126 та ч.1 ст.130 КУзПБ у
їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де
дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної
судової процедури чи закриття провадження у справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є
основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового
контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної
особи, а ч.1 ст.130 КУзПБ формалізує
початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною
процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів
кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
42. Касаційний господарський суд погоджується
із висновками попередніх судових інстанцій, які враховуючи, що провадження у справі
про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 14.12.2021, зборами кредиторів
фізичної особи ОСОБА_1 до 09.09.2022 не прийнято рішення про схвалення плану
реструктуризації боргів боржника у визначені КУзПБ строки, а також
те, що у боржника недостатньо майнових активів для задоволення вимог
кредиторів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання
фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.
43. Поряд з тим, відхиляючи заяву АТ
"Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного
управління АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі №
918/944/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 суд першої інстанції
дійшов висновку про відмову в її задоволенні у зв`язку з тим, що кредитором не зазначено,
що особи (члени сім`ї), відомості яких були відсутні у декларації, відповідають
за зобов`язаннями боржника у даній справі, не надано будь-яких доказів, які б
вказували, що такі відомості мають значення для розгляду цієї справи.
44. Доводи касаційної скарги зводяться до
того, що оскаржені судові рішення прийняті без належного з`ясування обставин
справи щодо: відсутності проекту плану реструктуризації боргів боржника, який
відповідав би вимогам КУзПБ, не з`ясування добросовісності учасників справи, щодо його
розроблення та погодження; зазначення у деклараціях про майновий стан боржника
недостовірної інформації щодо доходів боржника та його сім`ї; наявності рішення
зборів кредиторів про звернення до суду із клопотанням про закриття провадження
у справі.
45. Стосовно доводів з приводу недостовірної
інформації у деклараціях про майновий стан боржника судами встановлено, що
боржником - ОСОБА_1 було направлено на адресу Господарського суду Рівненської
області (поштове відправлення 3302810704532, яке прийнято поштовим закладом
04.04.2022) виправлені декларації за період з 2018 року по 2020 рік про
майновий стан боржника та членів його сім`ї, в яких відображено інформацію про
наявність у власності ОСОБА_4 (батька) земельної ділянки площею 0,0122 га,
кадастровий номер 5624286400:08:001:0453; земельної ділянки площею 0,1577 га,
кадастровий номер 5624286400:09:002:0456; земельної ділянки площею 0,2,1426 га,
кадастровий номер 5624286400:08:004:0005, які знаходяться на території
Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області; земельної
ділянки, кадастровий номер 5624286400:10:006:0255; житлового будинку, що
знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Також у
виправлених деклараціях за період з 2018 року по 2020 рік боржник ОСОБА_1
вказала:
- в розділі
ХІV в рядку № 67 "Інші грошові зобов`язання" зазначено розмір інших
грошових зобов`язань боржника в сумі 1 273 193,43 грн;
- у розділі
ІІ рядок № 16 "Інші види доходів/грошові виплати" декларації за 2019
рік зазначено суму 317,21 грн, декларації за 2020 рік - 630,46 грн, що у
загальному розмірі становить 947,67 грн та відповідає розміру "додаткового
блага" 947,67 грн.
46. Тобто,
судами встановлено, що боржник ОСОБА_1 усунула недоліки щодо достовірності
відображення інформації про майновий стан щодо себе та членів своєї сім`ї,
вказані у звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки
декларацій, чим виключила підставу для закриття провадження у справі,
відповідно до абз. 1 ч. 7 ст.
123 КУзПБ, отже доводи касаційної скарги в цій
частині підлягають відхиленню.
47. Стосовно доводів скаржника щодо
відсутності проекту плану реструктуризації боргів боржника, який відповідав би
вимогам КУзПБ, слід зазначити таке.
48. У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст.124 КУзПБ, план
реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення
платоспроможності боржника.
49. У плані реструктуризації боргів боржника
зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2)
інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та
черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за
результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника
(проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому
числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури
реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для
погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть
прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір
суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у
розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу,
яка перебуває на його утриманні.
План
реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в
процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що
є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти,
які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку
виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3)
відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4)
виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення
договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним
законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану
боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування
тощо).
50. За наслідками проведеної керуючим
реструктуризацією Мельник І.А. інвентаризації встановлено, що ринкова вартість
виявленого майна, яке є власністю боржника, становить 73 658,51 грн.
51. Доходи, які знаходяться у розпорядженні
боржника ОСОБА_1 відсутні, що виключає можливість офіційного підтвердження її
платоспроможності.
52. Боржник ОСОБА_1 повідомила, що має
неофіційне джерело доходу, що пов`язане з її творчою діяльністю, яке дає
можливість лише фінансувати соціально-побутові потреби сім`ї, однак не дає
змоги виконувати свої зобов`язання за визнаними в судовому порядку вимогами кредиторів.
53. Крім того, інше виявлене майно в ході
інвентаризації активів боржника є предметом повсякденного побутового вжитку як
самого боржника, так і членів його родини, та не може бути джерелом отримання
грошових коштів для задоволення вимог кредиторів.
54. За результатами оцінки майнового стану
боржника керуючим реструктуризацією встановлено, що єдиним ліквідним активом,
що належить боржнику є корпоративні права ОСОБА_2 як учасника в ТОВ
"В.В.ГРУП", що становить 10% від статутного капіталу номінальною
вартістю 50 000 грн, та які можна використати як джерело погашення вимог
конкурсного кредитора.
55. Планом реструктуризації було передбачено,
що боржник протягом 5 років щомісячно з дати його затвердження має здійснити
часткове погашення боргу шляхом сплати планового платежу, який буде становити 1
000 грн до 30 числа кожного місяця. Тобто за 5 років боржник погасить 60 000
грн, що становить 5,00 % від загальної суми боргу, у зв`язку з чим решта
заборгованості, за виключенням суми яка буде погашена за рахунок коштів
отриманих від продажу майна, підлягає прощенню
(списанню).
56. За встановлених судами під час розгляду
справи обставин, поданий проект плану реструктуризації боргів боржника,
відповідав вимогам КУзПБ, що не спростовано скаржником під час касаційного
перегляду.
57. Спростовуючи інші доводи касаційної
скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції
про те, що самі по собі заява та клопотання кредитора про закриття провадження
у справі про неплатоспроможність, за відсутності передбачених спеціальним
законом підстав та обставин, не можуть бути достатньою та безумовною підставою
для їх задоволення господарським судом.
58. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної
інстанції погоджується із правомірністю висновків попередніх судових інстанцій
про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 918/944/21 про
неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
59. Також колегія суддів враховує правову
позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі №
910/6639/20, за змістом якої у випадку неподання до господарського суду
протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану
реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен
за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи
доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану
реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у
діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності
боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження
у справі про неплатоспроможність.
60. Підсумовуючи наведене, при наданні оцінки
доводам скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій
наведених у касаційній скарзі законодавчих приписів, Верховний Суд, виходить з
вимог статті 300 ГПК України щодо здійснення касаційного перегляду в межах доводів
та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх
інстанцій фактичних обставин справи.
61. Зокрема, при ухваленні оскаржуваних
рішень судами попередніх інстанцій було встановлено, що:
-
провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 14.12.2021;
- стан
боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, його майнових активів
недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- станом на
день ухвалення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом
та введення процедури погашення боргів комітетом кредиторів до суду не подано
на затвердження план реструктуризації боргів боржника;
- відсутні
підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної
особи ОСОБА_1 , що передбачені ч.7 ст.123 КУзПБ;
62. Враховуючи зазначене, Верховний Суд
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для
визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів та звертає
увагу на те, концепція інституту
неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, які регламентують судову процедуру реструктуризації
боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і
боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з
урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.
63. Крім того, судами не встановлено обставин
умисного затягування процедур боржником, умисного приховування майна та джерел
доходів з метою уникнення погашення наявної заборгованості, здійснення інших
дій, які б свідчили про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 у провадженні про
неплатоспроможність.
64. Доводів, які б спростовували ці обставини
скаржником не наведено та не доведено під час розгляду судами попередніх
інстанцій в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77
ГПК України.
65. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд
вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для
визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів
боржника відповідно до ч.1 ст.130 КУзПБ, оскільки зазначеним спростовуються
доводи скаржника щодо передчасності та необґрунтованості відповідних висновків
судів попередніх інстанцій.
Немає коментарів:
Дописати коментар