ПОСТАНОВА 01 квітня 2021 року, Справа № 904/1907/15, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О.О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96172716
У справі про банкрутство ФОП, яка була порушена у 2015 році і в
цьому ж році Боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну
процедуру, 15.08.2019 були визнані грошові вимоги ПП "Білоножко" на
суму 5163,50 грн (третя черга), які ФОП відразу ж сплатив та на наступний день
подав до суду заяву про їх виключення з реєстру вимог кредиторів, яка була
мотивована погашенням вказаних грошових вимог. ПП "Білоножко" 20.08.2019 звернулось
до ліквідатора ФОП із заявою, в якій з-поміж іншого зазначило, що він як
кредитор не може прийняти кошти, які надійшли на його рахунок, з огляду на
порушення вимог чинного законодавства щодо зарахування цих коштів на
спеціальний банківський рахунок, який використовувався при проведенні
ліквідаційної процедури, та при розподілі цих коштів - порушення черговості
задоволення вимог кредиторів; платіжним
дорученням від 19.12.2019 № 13 ПП
"Білоножко" перерахувало суму 5 163,50 грн на рахунок ФОП з
призначенням платежу: "повернення помилково перерахованих коштів". Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили
заяву ФОП та виключили грошові вимоги ПП «Білоножко» з реєстру вимог кредиторів
вказавши. Суди зазначили, що ФОП як фізична особа отримує доходи у вигляді
заробітної плати, яка згідно із законодавством про банкрутство не включається
до ліквідаційної маси банкрута, оплатив вимоги кредитора ПП
"Білоножко" добровільно із власних коштів, що не порушує
законодавства та прав інших кредиторів, задоволення вимог яких буде здійснюватися
керуючим реалізацією з коштів ліквідаційної маси. Верховний Суд не погодився з
судами нижчих інстанцій та у задоволенні заяви про виключення грошових вимог з
реєстру вимог кредиторів відмовив зазначивши при цьому, що суди попередніх
інстанцій залишили поза увагою, що виконання боржником зобов`язань за вимогами
кредиторів на які не поширюється дія мораторію допускається лише у разі
одночасного задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, встановленому
цим Законом та
перерахування коштів з окремого банківського рахунку боржника, відкритого для
задоволення вимог кредиторів..
Висновки щодо застосування норм права
72.
Тлумачення положень ч. 4-5 ст. 19 Закону
про банкрутство свідчить, що стягнення з
боржника та виконання боржником зобов`язань за вимогами кредиторів допускається
щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію та у разі одночасного
задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, встановленому цим Законом.
73. За
умовами ч. 3 ст. 121 КУзПБ протягом дії мораторію задоволення вимог кредиторів
передбачено лише у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до
затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до
цього Кодексу, ч. 4 ст. 133 якою визначено, що вимоги кредиторів, включені до
реєстру вимог кредиторів, задовольняються в порядку черговості, а вимоги кожної
наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої
черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
36. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 ГПК
України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно
до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про
міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також
міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою
України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно
до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і
вирішення справи.
37. Особливості застосування процедури
банкрутства до боржника - фізичної особи-підприємця визначено
нормами Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, чинній на
час перерахування боржником коштів кредитору та звернення боржника з заявою про
виключення вимог кредитора та Книгою четвертою КУзПБ від 21.10.2019,
чинного на час прийняття оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
38. За змістом ч. 1 ст. 16 Закону про
банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування
наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про
банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке
проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
39. Схожий за змістом порядок передбачено
частиною першою статті 119 КУзПБ згідно якої у підготовчому засіданні
господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші
питання, пов`язані з розглядом заяви.
40. Частиною 9 ст. 16 Закону про
банкрутство визначено, зокрема, що в ухвалі про відкриття провадження у справі
про банкрутство зазначається про введення мораторію на задоволення
вимог кредиторів.
41. Такі ж положення містить п. 3 ч. 5 ст.
119 КУзПБ, якою передбачено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про введення
мораторію на задоволення вимог кредиторів.
42. Поняття мораторію на задоволення вимог
кредиторів визначено ч. 1 ст. 19 Закону про банкрутство, ч. 1 ст. 41 КУзПБ, що
вміщена у Книзі третій КУзПБ "Банкрутство юридичних осіб".
Однак, цей термін також використовується для розкриття суті поняття мораторію
на задоволення вимог кредиторів, що вводиться у справі про неплатоспроможність
фізичної особи чи фізичної особи-підприємця.
43. Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону про
банкрутство, ч. 1 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це
зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання
цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), застосованих до дня введення мораторію.
44. Суд враховує, що процедура банкрутства
за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є
рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів
неплатоспроможного боржника.
45. Досягнення цієї мети є можливим за умови
гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших
кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника;
3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
46. Інститут мораторію у справі про
банкрутство юридичної особи (неплатоспроможності фізичної особи/фізичної
особи-підприємця) є механізмом збереження активів боржника задля їх спрямування
під час реалізації щодо боржника судових процедур на задоволення вимог
кредиторів на засадах конкурсу та забезпечення справедливого балансу між
інтересами кредиторів і боржника, а також максимального погашення пасиву
боржника за рахунок його активів.
47. Законодавець імперативно визначив
наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 3-4 ст. 19
Закону про банкрутство) та види зобов`язань боржника, на виконання яких
мораторій не поширюється (ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство).
48. Положення аналогічного характеру щодо
наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про
неплатоспроможність містить ч. 2 ст. 121 КУзПБ та види зобов`язань
боржника, на виконання яких мораторій не поширюється – ч. 3 ст. 121 КУзПБ.
49. Частиною 5 ст. 19 Закону про
банкрутство, яка розміщена в розділі І цього Закону "Загальні
положення" та підлягає застосування у справах про банкрутство фізичної
особи-підприємця, передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог
кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату
заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на
загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату
авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами
немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися
від їх вчинення (абзаци 1 ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство).
50. За змістом п. 1-3 ч. 3 ст. 121
КУзПБ мораторій не поширюється на: відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; виплату та
стягнення аліментів; виконання вимог за виконавчими документами немайнового
характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх
вчинення.
51. Водночас Закон про
банкрутство допускає можливість на задоволення вимог
кредиторів протягом дії мораторію у разі: одночасного задоволення вимог
кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з
планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку
черговості, встановленому цим Законом; стягнення грошових коштів за
вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію,
провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями
здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією,
ліквідатор); звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не
поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського
суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника (абзаци 3,
4 ст. 19 Закону про банкрутство).
52. У КУзПБ можливість задоволення
вимог кредиторів протягом дії мораторію передбачено у разі задоволення вимог
кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до
затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до
цього Кодексу (п. 4 ч. 3 ст. 121 КУзПБ). Для задоволення вимог
кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський
рахунок, відкритий керуючим реалізацією (ч. 1 ст. 123 КУзПБ).
53. Тлумачення наведених положень ч. 4-5 ст.
19 Закону про банкрутство свідчить, що стягнення з боржника та виконання
боржником зобов`язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не
поширюється дія мораторію та у разі одночасного задоволення вимог кредиторів в
порядку черговості, встановленому цим Законом.
54. У свою чергу за умовами ч. 3 ст. 121 КУзПБ протягом
дії мораторію задоволення вимог кредиторів передбачено лише у процедурі
реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у
процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу, ч. 4 ст. 133
якою визначено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів,
задовольняються в порядку черговості, а вимоги кожної наступної черги
задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги, крім
випадків, встановлених цим Кодексом.
59. Будь-яких доказів щодо погашення
боржником заборгованості перед іншими кредиторами інших черг матеріали справи
не містять. На підтвердження цього також свідчить зміст оскаржуваних рішень
судів попередніх інстанцій, в яких суди дійшли висновку про наявність у
боржника права на погашення поточних грошових вимог окремого кредитора (в
даному разі вимог кредитора - ПП "Білоножко", правонаступником
якого є ПП "Комін Фінанс"), із коштів, що не включаться до
ліквідаційної маси боржника.
60. Утім суди попередніх інстанцій залишили
поза увагою, що виконання боржником зобов`язань за вимогами кредиторів на які
не поширюється дія мораторію допускається лише у разі одночасного задоволення
вимог кредиторів в порядку черговості, встановленому цим Законом та перерахування
коштів з окремого банківського рахунку боржника, відкритого для задоволення
вимог кредиторів.
61. Суд звертає увагу, що з моменту
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення
кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише
в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку,
передбаченому Законом про банкрутство до
21.0.2019, КУзПБ від 21.10.2019.
62. Тож хибним є висновок судів попередніх
інстанцій із посилання на приписи статті
30 ЦК України щодо відсутності у боржника
обмежень на погашення вимог окремого кредитора із коштів, які не включено до
ліквідаційної маси боржника.
63. Оскільки грошові вимоги ПП
"Білоножко" задоволено боржником без урахування визначеного Законом про банкрутство порядку
погашення вимог кредиторів, наведене не відповідає меті процедури банкрутства
щодо рівномірного й справедливого задоволення вимог всієї сукупності кредиторів
неплатоспроможного боржника та не узгоджується з нормами статті 19
Закону про банкрутство (в редакції чинній на час
погашення таких вимог).
64. За наведеного суди попередніх інстанцій
дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання
боржника про виключення вимог ПП "Білоножко" (правонаступник - ПП
"Комін Фінанс") з реєстру вимог кредиторів боржника.
65. Доводи боржника та Компанії з обмеженою
відповідальністю "АКС КЕПІТАЛ ЛТД" висновків суду касаційної
інстанції щодо клопотання Стасика О. В. не спростовують, позаяк є такими, що
ґрунтуються на невірному розумінні порядку погашення боржником вимог кредиторів
боржника щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство.
Немає коментарів:
Дописати коментар