ПОСТАНОВА 26 травня 2022 року, Справа № 903/806/20, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/105458809
29.10.2020 ОСОБА_1 подав до г/с заяву про відкриття справи про
неплатоспроможність через неможливість виконати грошові зобов`язання перед
Приватбанком. До заяви Боржник додав, зокрема, Декларації за 2017-2019 роки,
у яких зазначив про відсутність у нього та членів сім`ї рухомого чи нерухомого
майна, а також проект Плану реструктуризації боргів, який передбачав:
1) розстрочення частини боргу у розмірі 152,4 тис. грн зі сплатою цієї суми
протягом 10 років щомісячно по 1 271,00 грн; 2) прощення (списання)
залишку боргу у розмірі 1,1 млн грн. Місцевий г/с 17.11.2020 відкрив справу, а 05.01.2021
визнав грошові вимоги Приватбанку (1,5 млн грн + 4,2 тис. грн судового збору). На загальних Зборах кредиторів 29.01.2021,
рішення щодо подальшої процедури кредитори не прийняли, пославшись на неповноту
і недостовірність відомостей зазначених Боржником у Декларації та економічну
необґрунтованість Плану реструктуризації, а також внесли пропозиції щодо
усунення цих недоліків. Боржник повною мірою пропозиції кредиторів не врахував
і 09.03.2021 Приватбанк подав до суду клопотання про закриття справи за п.2 ч.8
ст.123 КУзПБ, мотивоване тим, що Боржник відмовився надати необхідні відомості
про фінансовий стан членів його сім`ї; у задоволенні клопотання було відмовлено. Збори кредиторів 16.03.2021 знову
не схвалили План реструктуризації, надали пропозиції щодо його змісту, зокрема
наголосили на необхідності збільшення суми на щомісячне погашення вимог
кредитора та вжиття боржником додаткових заходів до сплати боргу (проходження
перекваліфікації або зміну місця роботи боржником). У письмових поясненнях від 29.03.2021
керуючий реструктуризацією просив суд визнати боржника банкрутом та ввести
процедуру погашення боргів через те, що протягом 120 днів з дня відкриття справи
зборами кредиторів (29.01.2021, 16.03.2021) не прийнято рішення про схвалення
плану реструктуризації або про перехід до процедури погашення боргів боржника,
а підстави для закриття справи відсутні. Місцевий г/с постановою від 30.03.2021,
яка залишена без змін апеляційним г/с(постанова від 12.05.2021 ) визнав ОСОБА_1
банкрутом і ввів процедуру погашення боргів відповідно до ч.11 ст.126, ч.1
ст.130 КУзПБ. Приватбанк подав касаційну скаргу, не погоджувався із
застосуванням судами ч.1 ст.130 КУзПБ,
стверджував, що всупереч ч.11 ст.126 КУзПБ при ухваленні оскаржуваних
рішень не була надана оцінка обставинам, що свідчать про несправедливість і
необґрунтованість запропонованих боржником умов реструктуризації заборгованості
та його незацікавленість у реструктуризації боргу, тому вважав помилковими
висновки судів про наявність підстав для
переходу до процедури погашення боргів. Верховний
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказав, що боржник не
може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження Плану
реструктуризації у запропонованій ними редакції, врахував, що заперечення
неповноти Декларацій були предметом перевірки, з приводу чого є ухвала від
09.03.2021 про відмову у клопотанні про закриття справи на підставі п.1 ч.7
ст.123 КУзПБ; вказав, що саме через зволікання з реалізацією власних
правомочностей за результатами розгляду Плану реструктуризації боргів збори
кредиторів рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні не прийняли, що за
встановлених у цій справі обставин, зокрема неплатоспроможності боржника, відповідно
до ст.130 КУзПБ є підставою для визнання боржника банкрутом і
введення процедури погашення боргів боржника.
Висновки щодо застосування норм права
Щодо особливостей правового регулювання інституту
неплатоспроможності фізичних осіб
160. У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи
скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за
приписами Книги четвертої КУзПБ установлено
спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного
законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного
права та недопустимість зловживання правом (п.6 ч.1 ст.3, ч.3
ст.13 ЦК України).
161. За
змістом приписів ст.116, 119, 123, 125, 126, 128
КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання,
законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника -
фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та
відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної
особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним
умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки
боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи
задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до
компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах
об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність
фізичної особи
162. У судовій процедурі реструктуризації боргів боржника роль
арбітражного керуючого є ключовою, адже за ч.1 ст.126 КУзПБ саме йому належить подати суду на
затвердження план реструктуризації боргів боржника, відтак керуючий
реструктуризацією зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно
до вимог ст.124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих
пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам
кредиторів та для затвердження - суду.
Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах
судової процедури реструктуризації боргів боржника
163. Системне
тлумачення положень ст.90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у
взаємозв`язку зі ст.2, 113
КУзПБ приводить до висновку, що закриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації
боргів боржника можливе:
-
зі спеціальних підстав, визначених ч.7 ст.123 КУзПБ, ч.11 ст.126 КУзПБ;
-
із загальних підстав, визначених п.1 - 8 ч.1 ст.90 КУзПБ (тією мірою, якою
ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);
-
в інших випадках, передбачених законом (п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ), зокрема визначених
п.1 - 7 ч.1 ст.231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової
процедури неплатоспроможності фізичної особи.
164. Враховуючи,
що основним призначенням ч.7 ст.123 КУзПБ є припинення реабілітації
очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з
власної ініціативи суду, г/с не може залишити поза увагою обставини, які
вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою,
тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого
реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або
вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний
перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у
відповідному судовому рішенні.
165. Виокремивши
певний перелік підстав для закриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи у ч.7 ст.123 КУзПБ, законодавець у абзаці 5
цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості
протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для
очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття
провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ слід тлумачити як
вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних
наслідків такого закриття.
166. Само
по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до
наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом
підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для
задоволення господарським судом такого клопотання.
167. Порівняльний аналіз
положень ч.11 ст.126 КУзПБ з іншими нормами, що регламентують закриття
провадження на стадії реструктуризації боргів свідчить про те, що хоча ці норми
частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем
імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі
відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого
боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника
протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може
бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч.11 ст.126 КУзПБ.
168. Сам
по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не
є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі
про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом ч.11 ст.126 КУзПБ у
такому випадку закриття провадження у справі є лише одним з варіантів вирішення
господарським судом питання щодо подальшого руху справи.
169. Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним
критерієм для оцінки обставин
і підстав з якими КУзПБ пов`язує
можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо
подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність
фізичної особи. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну
поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають
врахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у
справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
170. Логічне
та філологічне тлумачення ч.11 ст.126 КУзПБ у взаємозв`язку з п.2 ч.4 ст.122
КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на г/с
покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого
руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури
розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану
реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти
рішення" вказує на дискрецію г/с при вирішенні цього питання в межах
диспозиції ч.11 ст.126 КУзПБ.
171. У разі
неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і
схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд,
після спливу цього строку повинен у судовому засіданні з`ясувати
позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними у
матеріалах справи доказами причини недосягнення мети судової процедури
реструктуризації боргів.
172. Враховуючи,
що у ч.11 ст.126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає
застосуванню г/с, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох
місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до
звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням г/с
питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури
погашення боргів в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ.
173. Приписи
ч.1 ст.130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та
зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення
зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без
встановлення г/с обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій
реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для
закриття провадження у справі, зокрема за ч.7 ст.123, ч.11 ст. 126 КУзПБ.
174. За
змістом абзацу 2 ч.2 ст.6, ч.1 ст.130 КУзПБ процедура погашення
боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи
одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі
встановлення ознак неплатоспроможності боржника, яка є обов`язковою
підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури
погашення боргів, зокрема в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності
боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності
фізичних осіб
44. Із
введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено новий інститут, який
застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи,
фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до
інституту банкрутства юридичних осіб.
45. Як
убачається з пояснювальної записки до проекту КУзПБ метою
запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено
врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які
опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з
боку держави.
46. Тому,
призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним
боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у
майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
47. У
преамбулі КУзПБ закріплено,
що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності
боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення
вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
48. За
цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом
положень Книги четвертої КУзПБ -
"Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець
закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно
від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів
за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних
осіб.
49. Отже,
застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства
юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про
неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
50. За
змістом ст.116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу
про його неплатоспроможність.
51. Верховний
Суд зауважує, що таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне
банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом,
яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля
реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або
звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
52. За
змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем
презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про
неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни
способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди
стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його
банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його
майна.
53. Частиною
2 ст.6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються
такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів
боржника.
54. Згідно
з ч.5 ст.119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
боржника г/с серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації
боргів боржника.
55. Реструктуризація
боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної
особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом
зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом
реструктуризації боргів боржника (ст.1 КУзПБ).
56. Отже,
ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про
неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну
способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і
прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу
на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання)
кредиторських вимог чи їх частини.
57. Саме
на цьому акцентував ВС у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20,
вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут
неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної
особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за
рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання
відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про
неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної
особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх
реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити
ефективний механізм продажу активів боржника.
58. За
такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи
скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає
інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б
суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.3 та 13
ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути
добросовісними (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту
поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої
сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав
особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,
а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії
особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання
правом в інших формах (ч.2, 3 ст. 13 ЦК України).
59. Тому
до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо
його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно
погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній
співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його
відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні
процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
60. Зокрема,
задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій
процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає
на боржника обов`язки:
- повідомити
про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п.3 ч.2 ст.116 КУзПБ),
отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо
витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або
щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан
та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (п.4 -11 ч.3 ст.116 КУзПБ),
тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження
належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з
керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч.4
ст.116, ч.7 ст.126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження
судом плану реструктуризації боргів боржника (ст.125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану
реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч.1 ст.128 КУзПБ).
61. Також, КУзПБ містить
низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання
боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності
за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом
протягом попередніх п`яти років (п.3, 4 ч.4 ст.119 КУзПБ), а також заборону
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника
протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з
підстав, передбачених ч.7 ст.123 КУзПБ;
- закриття
провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником
повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів
його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам
сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної
відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (п.1-3 ч.7
ст.123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у
справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження
цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не
погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з ч.3 ст.125 КУзПБ або
боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього
процедур, передбачених цим Кодексом (п.1, 2, 5, 6 ч.8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо
можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох
місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї
процедури не досягнута (ч.11 ст.126 КУзПБ).
62. Системне
тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у
спеціальних нормах КУзПБ принцип
добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на
звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах
неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який
не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно
виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на
розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве
прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в
межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
63. Саме
такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну
неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети
цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за
спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або
звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність
фізичної особи
64. Задля
ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь
арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно
від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого
реалізацією майна боржника.
65. Поряд
із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у ст.12
КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність
фізичних осіб конкретизовано ст.114 КУзПБ, а особливості механізму
реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього
Кодексу.
66. За
ч.1 ст.114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність
фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до
законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що
містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд
майна боржника.
67. Арбітражний
керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний
організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення
інвентаризації), визначити його вартість (п.1 ч.2 ст.114 КУзПБ).
68. Керуючий
реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання
зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати
перевірки декларації боржника (ч.3 ст.122 КУзПБ).
69. На
результатах таких заходів, за приписами ч.7 ст.123 та ч.1 ст.124 КУзПБ,
ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення
керуючим реструктуризацією та неусунення боржником неповноти/недостовірності
інформації у декларації про його майновий стан - рішення про
закриття провадження у справі.
70. Тому, керуючий реструктуризацією зобов`язаний у
найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати
вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів
приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити
збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до п.9 - 11 ч.5ст.119
КУзПБ при відкритті провадження у справі.
71. Верховний
Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією
завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки
стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак
сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації
боргів.
72. Відповідно
до п.2 ч.2 ст.114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про
неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний брати участь у розробленні
плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів
та подання на затвердження господарському суду.
73. За
приписами ч.1, 2 ст.126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом
трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану
реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та
сам план.
74. Тож, задля досягнення мети судової процедури
реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити
конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів,
сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов`язків у
строки, встановлені законом чи судом.
75. Виходячи
з наведеного, Верховний Суд наголошує на ключовій ролі
арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність
фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план
реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов`язаний
забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог ст.124 КУзПБ та
з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені
строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.
Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах
судової процедури реструктуризації боргів боржника
76. Відповідно
до ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється
відповідно до Конституції
України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне
приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про
банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких
надана Верховною Радою України.
77. Частиною
6 ст.12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з
урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
78. За
ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим
Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
79. Провадження
у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи -
підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для
юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення
платоспроможності фізичної особи" (ст.113 КУзПБ).
80. За
такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність
фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у
справі про банкрутство, передбачені ч.1 ст.90 КУзПБ з урахуванням
особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією
мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.
81. Системне
тлумачення положень ч.1 ст.90 КУзПБ у взаємозв`язку зі ст.113 КУзПБ свідчить,
що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про
банкрутство (за винятком, визначених п.1, 2, 5, які стосуються виключно
юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у
справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього
Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних
осіб, фізичних осіб - підприємців.
82. Тож,
за змістом ч.1 ст.90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід
тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з
етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття
провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій
нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству
юридичних осіб судових процедур.
83. Окрім
того, з урахуванням положень ст. 3, 12
ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ у
справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави
закриття провадження у справі за ст.231 ГПК України в тих межах, що
стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.
84. Щодо
спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані
лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить,
що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури
реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем
імперативності відповідних норм.
85. Так,
ч.7 ст.123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття
провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з
власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна
та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів
його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого
реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду
виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією
щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;
2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника
та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від
погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було
скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної
відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.
86. Верховний
Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний
захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає
альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника -
фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
87. До
того ж, розширене коло ініціаторів застосування ч.7 ст.123 КУзПБ та
відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи
про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого
наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
88. Враховуючи
призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної
ініціативи, Верховний Суд наголошує на тому, що г/с не може залишити поза
увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у
справі за ч.7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема,
вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів,
зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про
що зазначити у відповідному судовому рішенні.
89. У абзаці
5 ч.7 ст.123 КУзПБ визначено, що г/с протягом одного року з дня закриття
провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією
частиною, не може відкрити провадження у новій справі про
неплатоспроможність щодо того самого боржника.
90. Таким
чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в
окремій нормі (ч.7 ст.123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на
спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно
скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.
91. Тому,
перелік підстав для закриття провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ слід
тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж
нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
92. До того
ж, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає
право зборів кредиторів (кредитора у ч.2 ст.128) звернутися до
суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури
погашення боргів або про закриття провадження у справі про
неплатоспроможність якщо:
- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану
реструктуризації боргів боржника (п.2 ч.8 ст. 123 КУзПБ);
- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації
боргів боржника (ч.10 ст.126 КУзПБ);
- боржником порушено план реструктуризації боргів (ч.2 ст.128
КУзПБ).
93. Системний
аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім ч.7
ст. 123 КУзПБ) г/с може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху
справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії
судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне
право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури
неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.
94. Слід
зазначити, що визначені у п.2 ч.8 ст.123, ч.10 ст.126 та ч.2 ст.128 КУзПБ підстави
для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття
провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією
останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при
схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами,
які не залежать від волі боржника, що має врахувати г/с при вирішенні
питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів
кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про
неплатоспроможність фізичних осіб.
95. Таким
чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття
провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених
спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною
підставою для задоволення г/с такого клопотання.
96. Відповідно
до ч.11 ст.126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури
реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником
і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, г/с має
право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття
процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або
про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
97. За
змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом
- після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського
суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами
плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення
подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової
процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних
осіб.
98. Порівняльний аналіз
положень ч.11 ст.126 КУзПБ з ч.7 ст.123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми
частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем
імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
99. Такі
відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого
боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника
протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може
бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч.11 ст.126 КУзПБ.
100. Водночас,
слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової
процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для
припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної
особи, адже за змістом ч.11 ст.126 КУзПБ у такому випадку закриття
провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення
г/с питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника
банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
101. За
загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового
розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття
провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового
розгляду.
102. Окрім
виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття
провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може
вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на
"добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього
провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною
судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від
боргів задля відновлення його платоспроможності.
103. Водночас
очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з
введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого
кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як
недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами
власних правомочностей.
104. За
таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та
ухвалення справедливого рішення за ч.11 ст.126 КУЗПБ є закріплена у цій
нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів
рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів
боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий,
що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної
справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної
реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах
неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі
про неплатоспроможність фізичних осіб.
105. Щодо
застосування ч.11 ст.126 КУзПБ ВС у складі судової палати для розгляду
справ про банкрутство КГС у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував
висновок, за яким у випадку неподання до г/с протягом трьох місяців погодженого
боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд,
через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім
переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання
погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які
можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших
обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність
поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
106. У
розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність
боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин
і підстав якими КУзПБ зумовлює
вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття
провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених
статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що
свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими
обставинами справи підлягають врахуванню г/с як підстави для ухвалення
рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури
погашення боргів боржника.
107. Такими
обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих
пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання
отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного
боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній
показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про
майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така
інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у
інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами,
керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна
необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка
може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в
розумні строки.
Щодо співвідношення ч.11 ст.126 та ч.1 ст. 130 КУзПБ
108. Верховний
Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова
процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та
вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність
фізичної особи.
109. В
ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника
господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до
господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може
перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (п.8
ч.5 ст.119 КУзПБ).
110. Попереднє
засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність (ч.2 ст.122 КУзПБ).
111. Згідно
з ч.4 ст.122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду,
зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори
кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої
ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не
пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому
буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або
прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття
провадження у справі.
112. Отже,
на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної
особи КУзПБ не
встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації
боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні
строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану
реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
113. Зазначене
у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури
реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до
затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття
рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження,
зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен
перевищувати 120 днів.
114 Таке
тлумачення кореспондується з приписами ч.1 ст.130 КУзПБ про перехід до
процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня
відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не
схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий
стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту
інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
115. Відповідно
до ч.11 ст.126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення
ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і
введення процедури реструктуризації боргів боржника до г/с не поданий
погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів
боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника
банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або
про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
116. Логічне
та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з п.2 ст.122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на
г/с покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого
руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури
реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на
затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення
"має право прийняти рішення" вказує на дискрецію г/с при вирішенні
цього питання в межах диспозиції ч.11 ст.126 КУзПБ.
117. Отже,
до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч.1 ст.130 КУзПБ г/с у судовому засіданні, призначеному згідно з п.2 ч.4 ст.122 КУзПБ зобов`язаний
з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і
позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання
боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про
закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.11 ст.126
КУзПБ.
118. Таким
чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури
реструктуризації боргів боржника, проте за приписами п.8 ч.5 ст.119, ч.11
ст.126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення
процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків
установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та
обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо
г/с раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної
судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до ч.7,
п.2 ч.8 ст.123 КУзПБ.
119. До
спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному
обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану
боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації
боргів, а г/с повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та
гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі
реструктуризації боргів боржника.
120. Верховний
Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій
процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник,
ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань
надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити
борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат
боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та
відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
121. За
змістом ч.1 ст.130 КУзПБ г/с ухвалює постанову про визнання боржника
банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану
реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення
боргів боржника.
122. Ця
норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника,
проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що
належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
123. За
змістом абзацу 2 ч.2 ст.6, ч.1 ст. 130 КУзПБ процедура погашення боргів
боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з
визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак
неплатоспроможності боржника.
124. Таким
чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, г/с має встановити його
неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів,
шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
125.Тому
неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника
банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку
ч.1 ст. 130 КУзПБ, а відсутність ознак
неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на
підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.
126. Отже, приписи
ч.1 ст.130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та
зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення
зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без
встановлення г/с обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій
реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для
закриття провадження у справі, зокрема за ч.7 ст. 123, ч.11 ст.126 КУзПБ.
127. Враховуючи,
що у ч.11 ст.126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає
застосуванню г/с, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох
місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до
звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням
господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до
судової процедури погашення боргів в порядку ч.1 ст.130 КУзПБ.
128. Враховуючи
наведене, ВС зауважує, що приписи ч.11 ст.126 та ч.1 ст.130 КУзПБ у їх
системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція г/с у
вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття
провадження у справі за ч.11 ст.126 КУзПБ є основним процесуальним
інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до
мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч.1 ст.130
КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є
спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі
зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації
його боргів.
Щодо суті касаційної скарги
…
135. Концепція
інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, що
регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави
для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між
кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових
зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.
136. Верховний
Суд зауважує, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій
кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними
редакції.
137. До
того ж, на цій стадії інтереси кредиторів можуть полягати як у реструктуризації
боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника
майна.
138. Тому,
за недосягнення згоди з боржником збори кредиторів наділені процесуальними
засобами впливу на рух справи задля припинення судової процедури відновлення
платоспроможності щодо недобросовісного боржника чи переходу до погашення
боргів відповідно до своїх інтересів у справі, зокрема можуть:
- за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника
відмовити у його схваленні та звернутися до г/с з клопотанням про визнання
боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з
клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (п.2 ч.8
ст.123 КУзПБ);
- звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом
або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі
постановлення г/с ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації
боргів боржника (п.2 ч.8 ст. 123 КУзПБ).
139. Також
збори кредиторів не позбавлені права заявити клопотання про перехід
до процедури погашення боргів чи закриття провадження у справі в порядку ч.11
ст.126 КУзПБ з обґрунтуванням відповідних підстав.
140. Водночас, спеціальні
норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у
виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні
з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій,
ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні
зашкодити законним інтересам боржника.
141. Так,
за приписами ч.1 ст.130 КУзПБ якщо протягом 120 днів з дня відкриття
провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято
рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника г/с ухвалює
постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів
боржника.
142. Як
установлено судами попередніх інстанцій проєкт плану реструктуризації боргів
боржника та власне план подавалися на розгляд кредитора, проте на засіданнях
(29.01.2021, 16.03.2021) зборами кредиторів рішення щодо схвалення плану
реструктуризації боргів боржника чи про відмову у схваленні цього плану та
звернення до г/с з клопотанням про визнання боржника банкрутом або з
клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність не
приймалося.
143. Таким
чином, судова процедура реструктуризації боргів ОСОБА_1 на момент прийняття
судом першої інстанції оскаржуваної постанови фактично знаходилася на стадії
погодження сторонами умов плану реструктуризації боргів боржника, оскільки
збори кредиторів у встановлені строки та у спосіб, передбачений ч.2, 8 ст.123
КУзПБ, остаточної оцінки цьому плану не надали.
144. Водночас
збори кредиторів з клопотанням про закриття провадження у справі в порядку п.2
ч.8 ст.123 КУзПБ до г/с не зверталися.
145. До
того ж, кредитором не оскаржувалася ухвала суду першої інстанції від 09.03.2021
про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття
провадження у справі через неповноту відомостей у декларації про майновий стан
боржника.
146. Отже, саме через зволікання з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника збори кредиторів рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні не прийняли, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема, неплатоспроможності боржника, відповідно до ст.130 КУзПБ є підставою для визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар